"...не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися?" (Мф. 6:31) Як же жити? Треба їсти, пити, одягатися. Але Спаситель не говорить: нічого не робіть, а не турбуйтеся. Не мучте себе цією турботою, яка з'їдає вас і вдень і вночі, і не дає вам спокою ні на хвилину. Турбота така - хвороба гріховна. Вона показує, що людина оперлася на себе, а Бога забула, що уповання на Промисел Божий втратила, все хоче у себе влаштувати одними своїми трудами, добути все потрібне і зберегти здобуте своїми способами. Зчепилася вона серцем із тим, що має, і на ньому спочивати думає, як на міцній основі. Набуття майна зв'язало її, і вона тільки й думає, щоб побільше забрати в свої руки. Мамон цей став йому замість Бога. А ти трудитися - трудися, а турботою злою себе не муч. Чекай успіху всякого від Бога і в Його руки віддай долю свою. Все що здобувається приймай, як дар від руки Господа, і в міцному сподіванні чекай від Нього продовження щедрого давання. Знай, що одна хвилина - і може нічого не залишитися від усього, що має багатій, якщо захоче Бог. Все тління і прах. Чи варто через це мучити себе? Отож не журіться! (святитель Феофан Затворник)

Бути багатим не гріх, гріх – служити багатству та мати накопичування багатства за мету життя. „Ніхто не може служити двом господарям; - каже Господь, - бо або одного буде ненавидіти, а другого любити; або до одного виявлятиме прихильність, а другого зневажатиме.
Не можете служити Богові й мамоні” (Мф. 6, 24).
Не багатство є гріхом і лихом, а зайва надія на нього віддаляє людину від Бога.
З іншого боку, і багатство може бути знаряддям на шляху до спасіння. Для цього воно повинно стати не метою, а засобом.
Останнім часом в нашому суспільстві все більше з’являється людей, яких можна назвати багатими. Але чи менше одночасно стає жебраків та безпритульних дітей на вулицях? Чи кожний дитячий будинок, лікарня або в’язниця, забезпечені усім необхідним? Нажаль, поки що ні...
Тому, для тих, хто навчився примножати своє багатство на землі, не зайвим буде навчитися збирати собі багатство і на небі. А для цього, перш за все необхідно навчитися служити ближньому та Богові.

До одного старця прийшли троє юнаків і просили взяти їх учнями. Старець посадив їх перед собою і поставив кожному одне і те саме питання:
- Скажи мені відверто: якщо ти знайдеш повний грошей гаманець, чи ти повернеш його власникові?
Перший відповів:
- Якби я знав власника, то повернув би, не вагаючись ані хвилини. Однак, коли я не знаю того, хто загубив гаманець, кому віддавати?
Другий подумав і сказав:
- Якщо я знайду гаманця, це означатиме, що Господь посилає мені нагороду за щось. Навіщо його повертати?
А третій юнак зізнався:
- Важке питання. Адже звідки мені знати яким я буду в ту мить, коли знайду гаманця, і чи мені вдасться відгородити себе від злої волі? Можливо, вона візьме гору, і тоді я привласню гаманець. А, можливо, Господь допоможе мені подолати спокусу. І тоді я поверну знахідку законному власнику.
- Хороша відповідь, - сказав старець третьому юнакові. - Я беру тебе послушником.

Якось незадовго до Різдва Христового учителька поставила своїм учням таке запитання:
-Хто з вас є бідним і, отже, має отримати подарунок з нагоди свята?
Діти, що вважали свою родину незаможною, підняли руки.
Місто було маленьким, усі одне одного знали. Не тільки на ймення, а й де хто мешкає, чим займається, яку має родину та статки. Після уроків учителька покликала до себе восьмирічного хлопчика, що звався Діні. Родина його недавно прибула з Африки, й усі знали, що вони дуже бідні.

Про тих людей,які люблять багатство,а бідним не допомагають, Ісус Христос розповів таку притчу. Був один багатій, він одягався у порфиру (верхній одяг з коштовної червоної тканини) і висон (тонкий білий одяг) і бенкетував щодня. Був також один убогий, на ім'я Лазар, який лежав біля брами багача, вкритий струпами. Він бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси приходили і лизали його струпи.

Ісус Христос учив: "Глядіть,остерігайтесь користолюбства (тобто бережіться любові до багатства, пристрасті до збагачення), бо життя людини не залежить від багатства її маєтку".
А щоб люди краще зрозуміли це, Господь розповів притчу про нерозумного багача.