Семінар: «Особистісні та професійні ресурси для роботи зі стресом, тривогою, травмою. Психологічна гнучкість та ріст» у Києві.
Місце проведення: м. Київ, Михайлівський собор, Київська православна богословська академія, вул. Трьохсвятительська, 6-А.
Час проведення: 10.00 – 13:30, субота, 4.10

Світ сповнений страждань, різноманітних за силою і походженням. Для цього твердження навіть не потрібні аргументи: будь-яка людина, що читає ці рядки, напевно має досвід власних страждань і співчуття іншому. Ми звикли думати, що будь-який біль - фізичний або душевний, будь-яка втрата, дискомфорт - це однакові приводи для скорботи і треба будь-якою ціною боротися з цими переживаннями, намагатися їх уникати. Чи так це?

Відповідаємо, як насправді:
Молитва в Православ'ї - звернення нашого розуму і серця до Бога. Наш розум має духовну природу і в цьому подібний до Бога, Який теж є Дух. Тому під час молитви ми з'єднуємо свій розум з Богом, відновлюємо зв'язок з Джерелом нашого буття, розірваний при гріхопадінні. Без цього зв'язку наша душа мертвіє, стає нечутливою, нездатною до розрізнення добра і зла, і врешті-решт гине. Тому блаженний Августин говорив: «Як тіло не може жити без їжі, так без молитви душа не здатна зберегти власного життя».
Звичайно, з точки зору психології можна вбачати в молитві певну терапевтичну дію. Але зводити сенс молитви до одного лише зняття стресу настільки ж нерозумно, як, наприклад, стверджувати, що кардіостимулятором дуже зручно колоти горіхи.