Безгрішних людей немає. У кожного бувають моменти, коли він змушений іти наперекір своїй совісті або нормам. І в кожного суспільства є важелі, щоб впливати на таких «відступників від правил» девіантів (так у науковій літературі називають людей, які виявляють поведінку, що відхиляється від прийнятих у суспільстві ціннісно-нормативних стандартів).

У південноафриканському племені бабемба на «шлях істинний» наставляють дуже незвичайним способом. Настільки несподіваним, що багатьом «цивілізованим» законотворцям варто було б замислитися. У разі, якщо хтось із жителів племені поводиться безвідповідально або несправедливо, все населення, від малого до старого, покидає свої справи й оточує того, хто провинився.

Здавалося б: зараз будуть бити!.. Але ж ні. Людина стоїть у центрі кола, а її одноплемінники по черзі говорять про все, що хорошого за своє життя зробив «грішник», розписуючи це яскраво і в деталях...

Де перебуває душа одразу після розлучення з тілом? Що ж означають 3-й, 9-й, 40-й дні? У який же час, день душа проходить повітряні митарства і коли, після розлучення з тілом, здійснюється особистий суд?

Виховання дітей можна порівняти із працею садівника, який зрощує і доглядає свій сад. Садівник з любов’ю доглядає за своїми улюбленцями, поливає, одобрює, захищає їх від хворіб, підрізує гілки у дерев при формуванні правильної крони, прищеплює їм найкращі сорти, а найголовніше, знає особливості кожного деревця і має терпіння в очікуванні тих плодів, які можуть вирости на них, адже на все свій час. Батьки, як турботливі садівники, огортаючи дитя любов’ю, повинні допомогти зрости особистості. Виховання – не адміністративне управління безсмертною дитячою душею, не сфера вседозволеності, а процес творчий і неповторний, у якому батьки повинні знайти золоту середину, щоб допомогти зростати тому, хто створений на образ і подобу Божу. Зауважу, що правильний шлях виховання – це дорога, якою ступає сім’я у своїй повноті, співпереживаючи зачаття дитятка і його народження, від народження до зрілості…

«Жінок, які займаються лікуванням, через що відбувається викидання плоду, та готують отрути, які умертвляють плід, піддаємо єпитимії людиновбивці» Шостий Вселенський собор, 91 правило, 680 р.Б.
Найстрашнішим гріхом в усі часи вважалося порушення шостої заповіді – вбивство. Життя людини – дар Божий. «Бог – Той, Хто дає життя, і відбирає його». Страшним гріхом є самогубство, а також вбивство в утробі - аборт . Для жінки, яка визнає себе християнкою, штучне переривання вагітності категорично недопустиме! Окрім гріха вбивства, аборт є рівнозначним відсутності довіри до Бога, який облаштовує життя кожної людини, яка приходить в цей світ (адже каже Святе Писання, що і волос з голови людини не впаде без волі Божої). Також аборт розцінюється Церквою як спроба самогубства, адже наносить непоправну шкоду здоров’ю жінки.

Я довго думав, перш ніж взятися за цю важку тему. Не хочу повторювати те, що вже було написано про аборти. Зараз дуже багато гарної просвітницької літератури на цю тему. Та на превеликий жаль, проблема «переривання вагітності» (так лікарі називають аборт) може торкнутися навіть людей, які і в думках не припускають, що можна вбити власну дитину.
Безперечним фактом є те, що у вітчизняних медичних закладах, які повинні надавати допомогу в пологах, існує план абортів. Чому комусь вигідно, щоб робились аборти, цілком очевидно. Сировина з ембріонів для фетальної терапії та косметики коштує величезні гроші. Мені не хотілося би вірити, але випадок з моєї практики, розповіді знайомих переконують в цьому. Моя дружина, матушка, відчувши в собі деякі ознаки, пішла до жіночої консультації. Там вона хотіла зробити тест на вагітність та отримати необхідну допомогу. І ось лікар-гінеколог (навіть язик не повертається так називати її), ще навіть не зробивши тест, стала вмовляти дружину піти на аборт, кажучи, що вона ще молода, що ростити дітей дуже важко і т. д.

Любов є вершина всієї досконалості, а щоб зійти на вершину, треба пройти всі щаблі. Щоб набути любов, любов до Бога, любов до ближнього, треба, насамперед, щоб стали неможливими грубі гріхи.
Чи може людина сріблолюбива, для якої золото бог, чи може чревоугодна, для якої бог чрево, чи може вона набути любов? Звичайно, ні, ніяк не може: вона далека, дуже далека від любові.
Набути любов можуть тільки ті, які стали безпристрасними, тобто звільнилися від усіх пристрастей: від обжерливості, розпусти, гніву, від пристрасті брехні, від пристрасті марнославства і гордості.
Тільки вони, що стали чистими, можуть набути любов.

Святий Лука (Войно-Ясенецький)

23 жовтня 2013 року Божого у Львівській православній богословській академії відбулась зустріч в рамках проекту "Щомісячні зустрічі православної молоді м. Львова". Лектором зустрічі на тему "Поняття про гріхи та боротьба з ними" був кандидат богословських наук, священик Назарій Лозинський. Після акафісту до преподобного Меркурія Бригинського у Свято-Іоано-Золотоустівському храмі розпочалась лекційна частина. "Гріх - це не тільки не виконання Заповідей Божих; гріх (перекладається з грецької як "промах") - це хвороба... Святі Отці подають таку класифікацію гріхів: 1) первородиний (гріх Адама), 2) родовий гріх, 3) особистий... Ми народжуємося не з самим первородним гріхом, а з наслідками... Як і первородний, родовий гріх не є перешкодою до спасіння, на відміну від особистого", - наголосив о. Назарій. Молоді люди ставили запитання про родовий гріх, пристрасті, Таїнство Сповіді, штучне запліднення, клонування тощо. На завершення зустрічі, координатор проекту Юрій Браніцький подякував о. Назарію Лозинському за корисну та цікаву лекцію. Один із учасників висловив вдячність організаторам і лектору, а також наголосив на актуальності зустрічей православної молоді.
Наступна зустріч відбудеться у листопаді. Слідкуй за анонсами на Православному молодіжному веб-порталі hram.lviv.ua. Також залиш свої координати тут, і ми повідомимо тебе про майбутні заходи! :)

Хто віддаляється від світла не шкодить ніскільки світлу, а самому собі дуже багато, поринаючи у тьму; так і звиклий нехтувати Всемогутньою силою, їй не шкодить ніскільки, а самому собі завдає крайньої шкоди. Бог і погрожує нам покараннями, і часто посилає їх - не для того, щоб помститися за Себе, але щоб нас притягнути до Себе. Бо і лікар не нарікає і не ображається на образи від хворих, але всіляко намагається зупинити їх безчинства, маючи на увазі не свою, а їх користь; і якщо вони покажуть хоч трохи розсудливості, він радіє і веселиться, і тим сильніші призначає ліки, не для того, щоб помститися їм за колишнє, але щоб зробити більше користі і довести їх до повного видужання. Так і Бог, коли ми впадемо в крайнє безумство, і говорить і робить все не з помсти за колишнє, але бажаючи позбавити нас від недуги, в чому можна переконатися і за допомогою здорового глузду.
Святий Іоан Золотоустий

По мудрості Своїй Господь знає, за які гріхи які терпіння треба понести. Людина не може сама визначити собі міру терпіння. Вона просто має прийняти ті терпіння, які Господь їй посилає: чи будуть це обставини життя, чи хвороби, чи інші терпіння, які попускає Сам Господь.
Мати, яка усвідомлює свої відносини з Богом, терпіння при пологах приймає як засіб її особистого спасіння і спасіння її дитини, вона готова прийняти їх, покірно приймає їх зі смиренням і цим самим притягує до себе благодать Божу, яка допомагає їй та її дитині.

Чому всілякий миттєвий порух серця до гріха вважається гріхом і негайно карається? - Тому що гріх у малому являється задатком гріха у великому. Бо душа людська є проста істота і один миттєвий порух серця до гріха вже є гріхом. Отож, оскільки всілякий малий гріх веде до великого, то він і карається в самому початку і повинен бути знищеним.

Не живе Господь у серці в якому панує жадібність, пристрасть до земних благ, до земних насолод, до грошей. Доведено на досвіді і пізнається щодня, що в тому серці живе жорстокосердя, гордість, зарозумілість, презирство, злоба, мстивість, заздрість, скупість, метушливість і марнославство, злодійство, обман, лицемірство і притворство, хитрість, улесливість і плазування, блуд, сквернослів'я, буйство і зрада, клятвопорушення.

«Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу. А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму (Мат. 5:27-28). Ці слова для багатьох людей незрозумілі, оскільки вважають, що справжній перелюб це фізичні дій, але ситуація набагато складніша. Христос засуджував непомірковане жадання, яке має насильницький характер, а нею є хтивість. Актуальність цих слів Ісуса Христа можна зрозуміти на прикладі порнографії, яка руйнує людину з середини.
Повія мідіанітянка погубила 24 000 чоловіків народу Божого, і якби пророк Мойсей та Пінхас її не запинили, то так міг загинути весь Народ Божий Євреї (Чис. 25). Зараз ситуація подібна, але форми гублення людей змінилися. По-грецьки «porne» - це повія. Порнографія - це знята проституція. Таким чином сатана губить багато людей… Таким чином сатана хоче знищити Церкву.