Бути багатим не гріх, гріх – служити багатству та мати накопичування багатства за мету життя. „Ніхто не може служити двом господарям; - каже Господь, - бо або одного буде ненавидіти, а другого любити; або до одного виявлятиме прихильність, а другого зневажатиме.
Не можете служити Богові й мамоні” (Мф. 6, 24).
Не багатство є гріхом і лихом, а зайва надія на нього віддаляє людину від Бога.
З іншого боку, і багатство може бути знаряддям на шляху до спасіння. Для цього воно повинно стати не метою, а засобом.
Останнім часом в нашому суспільстві все більше з’являється людей, яких можна назвати багатими. Але чи менше одночасно стає жебраків та безпритульних дітей на вулицях? Чи кожний дитячий будинок, лікарня або в’язниця, забезпечені усім необхідним? Нажаль, поки що ні...
Тому, для тих, хто навчився примножати своє багатство на землі, не зайвим буде навчитися збирати собі багатство і на небі. А для цього, перш за все необхідно навчитися служити ближньому та Богові.

Блаженний і тричі блаженний, хто не пошкодив свого язика лихослів'ям інших, хто не осквернив язиком серця, але розуміє, що всі ми знаходимося під карою, і не насолоджується лихослів'ям, але роздратований проти цієї пристрасті. Бо хто не лихословить іншого, той утримав себе від докорів. Йому не було перепони, і совість його неосквернена. Хто уникає лихомовного духу, той утримав себе від зближення зі злими людьми і переміг полчища бісів. Хто не має лихослів'я, той придбав неоціненний скарб. Хто не схильний до злослів'я, той уникнув братовбивства, того інші не будуть лихословити. Хто не пійманий духом лихослів'я, той істинно пізнав, що сам він людина плотська, і зберіг себе незаплямованим. Хто не товаришує із лихомовними, той буде з ангелами. Хто не отруїть своїх вуст лихослів'ям, у того вуста духмяніють плодами Святого Духа. Тому істинно блаженний, і ще скажу блаженний, хто утримався від лихослів'я.
Св. Єфрем Сирін

У другу недiлю Великого посту читається Євангелiє про зцiлення розслабленого. Господь одним словом зцiлив хворого чоловiка, який страждав довгi роки. Але ранiше Вiн простив йому грiхи. "Чадо, - сказав Господь розслабленому, - вiдпускаються тобi грiхи твої" (Мк. 2, 5). Цим Господь свiдчить, що грiхи є причиною хвороб, щоправда, не завжди. Тому треба спочатку лiквiдувати причину, тодi зникне i згубна дiя її на людину.
Для того, щоб зрозумiти, якi згубнi наслiдки має грiх для людської природи, треба знати, що таке грiх. Грiх - це моральна i духовна отрута, яка дiє в душi, а потiм i в тiлi, так само, як дiє звичайна отрута у тiлi. Коли у тiло потрапляє отрута, в органiзмi людини вiдбуваються надзвичайно тяжкi процеси, якi закiнчуються смертю. Подiбне стається i в душi, коли до неї потрапляє духовна отрута - грiховна думка або грiховне почуття. В душi проходять страшнi хвилювання думок, почуттiв, бажань i намiрiв. Складається враження, нiби горить дух, як у полум'ї. В такий стан потрапляє душа кожного разу, коли порушується моральний закон, аж поки не вдається заглушити голос совiстi.

1. Маловір’я і сумнів. Сумнів у істинності Святого Письма і Передання (тобто в догмах Церкви, її канонах, законності і правильності ієрархії, звершення богослужіння, в авторитетності писань святих отців). Зречення віри в Бога зі страху перед людьми і турбота про земне благополуччя...

«Коли люди перестають вірити в Бога, вони починають вірити в усе інше», - сказав англійський письменник-християнин Г. К. Честертон.

"Ось, ти одужав; не грiши бiльше, щоб з тобою не трапилося чого гiршого" (Iн. 5,14). Так сказав Христос Спаситель розслабленому. Це свiдчить про те, що тяжка хвороба, яка скувала його на 38 рокiв, була покаранням Божим за якiсь грiхи. В чому полягали його грiхи, Євангелiє не говорить i тим дає зрозумiти, що подiбна бiда може прийти до людини за будь-якi грiхи. Грiх - це отрута, яка дiє в нашому тiлi руйнiвно, - iнодi повiльно, iнодi з дивовижною швидкiстю, але завжди руйнiвно. Про це свiдчать i Святе Письмо, й iсторiя, i щоденний досвiд кожної людини. Пророк Давид говорить: "Багато хвороб у грiшника" (Пс. 31,10). А в iншому псалмi так: "Нема спокою в костях моїх вiд лиця грiхiв моїх" (Пс. 37,4). Вiд грiха походять усi нашi нещастя.

В карти у нас грають всюди. Але мало хто знає, яку пагубну силу вони мають для душі людини. Захоплення картами розвиває пристрасне бажання перевершити суперника і служить розвитку гордині. У випадку поразки гравець нервується, впадає в гнів, або у відчай… Часто карточні ігри закінчуються обманом,бійками, втратою майна, або навіть вбивством.
В чому ж криється вбивча сила карт?
Гральні карти- засіб, через який людина входить в контакт із демонами. Вони були створені темними силами як як зневага страждань Господа нашого Ісуса Христа.

Диявол заздрив райському щастю перших людей і пройнявся наміром позбавити їх райського життя. Задля цього він увійшов у змія і сховався у гіллі дерева пізнання добра і зла. І коли Єва проходила повз нього, диявол почав нашіптувати їй, щоб вона скуштувала плодів від забороненого дерева. Він лукаво запитав у Єви: "Чи правда, що Бог не дозволив вам куштувати плоди з жодного дерева у раю?"

Сміятися я завжди любила, особливо в дитинстві.
Проте у міру дорослішання почала помічати, що сміх змінюється: замість радісного дитячого сміху з’являється якийсь інший, що залишає неприємне відчуття сорому. Потім в житті відбувається щось хороше і знову легкий, радісний сміх...
Я почала замислюватися: чому одні люди сміються гарно, а інші огидно? Сміх - це ознака доброї чи злої волі? Розуму чи безумства? Якщо і того, й іншого, то де межа? Коли треба зупинитися?

1. Гординя -> Скромність, смиренність
2. Скнарість, жадібність -> Щедрість
3. Перелюбство, блуд -> Чистота (тілесна та духовна)
4. Заздрість -> Доброзичливість
5. Нестриманість -> Поміркованість
6. Гнів, дратливість -> Лагідність, доброта
7. Лінощі -> Працелюбність

Гріх – це порушення християнського морального закону, непослух віруючого Слову Божому. Тому святий апостол і євангеліст Іоан Богослов і дає таке визначення гріха: “Усякий, хто чинить гріх, чинить і беззаконня” (1 Ін. 3, 4). А святий апостол Павло дає таке пояснення: “Невже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не знав гріха інакше, як через закон. Бо я не знав би жадання, якби закон не говорив: “Не пожадай”. Але гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяке жадання: бо без закону гріх мертвий. Я жив колись без закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив, а я помер.” (Рим. 7 ,7-9).

Гріх, або зло, є порушення закону Божого; беззаконня чи, іншими словами, гріх, є переступ волі Божої. Як же люди почали грішити, і хто першим порушив волю Божу? До створення видимого світу і людини Бог створив ангелів. Ангели - це духи безтілесні, невидимі і безсмертні. Всіх ангелів було створено добрими, і Бог їм дав повну свободу - чи бажають вони самі любити Бога, чи ні; а це означає: чи забажають вони самі жити з Богом, чи без Бога.