Це було дуже-дуже давно, десь близько трьохсотого року. Тоді християн було мало, а скрізь жили язичники, які поклонялися ідолам. Так само і в Єрусалимі, зруйнованому римлянами, мешкало багато язичників. Жила там вдова Феодосія із сином. Батько хлопчика був християнином, але рано помер. А мати ревно вірила у своїх поганських богів і сина Неанія цього навчала. Феодосія дала синові гарне виховання й освіту. І коли імператор Діоклітіан, запеклий ворог християн, проїздив Єрусалимом, віддала Неанія до нього на службу. Освічений і вихований юнак сподобався імператорові. І той зробив його своїм царедворцем, а потім і проконсулом, по-нашому - воєводою.
21 липня – вшанування пам’яті святого великомученика Прокопія

Священномученик Афиноген і десять його учнів постраждали за Христа під час гонінь на християн в місті Севастії. Правитель Філомарх влаштував велике свято на честь язичницьких богів і наказав Севастійським громадянам принести жертву ідолам. Але жителі Севастії, у більшості християни, відмовилися брати участь в нечестивому святі і приносити жертви ідолам. Воїнам наказано було бити народ, і багато християн прийняли тоді мученицькі вінці.
Пам'ять - 29 липня (н. ст.).

Архангел Гавриїл був вибраний Господом для того, щоб благовістити Діві Марії, а з Нею і всім людям велику радість про Втілення Сина Божого. Тому на наступний день після Благовіщення, прославивши Пречисту Діву, ми дякуємо Господу і шануємо Його посланника Архангела Гавриїла, що послужив таїнству нашого спасіння.
Святий Архистратиг Гавриїл – служитель Божественної Всемогутності. Він сповіщав старозавітному людству про майбутнє втілення Сина Божого: надихав пророка Мойсея при написанні книги Буття; пророку Даниїлу сповіщав про майбутнє єврейського народу (Дан.8, 16; 9, 21-24); з’являвся праведній Анні із звісткою про народження від неї Преблагословенної Діви Марії. Він явився священику Захарії, передбачивши народження Предтечі Господнього – Іоана Хрестителя.
Пам'ять - 8 квітня, 26 липня, 21 листопада (за новим стилем).

Священномученик Панкратiй, єпископ Тавроменiйський (І), народився в час, коли Господь наш Ісус Христос жив на землі.
Батьки Панкратія були родом з Антіохії. Почувши про благовістя Ісуса Христа, батько Панкратія, взявши з собою юного сина, вирушив до Єрусалиму, щоб особисто побачити великого Вчителя. Його потрясли чудеса, і, коли він почув Божественне вчення, то увірував у Христа як Сина Божого. Він зблизився з учнями Господа, особливо зі святим апостолом Петром. З тих пір юнак Панкратій був відомим святому апостолу Петру.
Пам'ять - 22 липня.

Коли Господь ходив з проповіддю, навколо нього завжди було багато людей. Деякі підходили, слухали й відходили. Але серед численного народу була група жінок, що відрізнялися від інших. Вони супроводжували Божественного Вчителя не тільки для того, щоб слухати Його Слово, але й з любов'ю служити Йому. Вони піклувались про нічліг, їжу та пиття, "служили Йому з майна свого" (Лк. 8, 3). Саме ці жінки рано-вранці поспішали до гробу Спасителя з миром і ароматами, щоб помазати тіло свого Господа. Тому і названі вони мироносицями. Хто ж були ці жінки?

Преподобний Тит був священноіноком Київського Печерського монастиря, відомий своїм надзвичайно миролюбним до всіх ставлення. Особливо полюбив Тит миролюбність завдяки ось чому... У преп. Тита був друг чорноризець Євагрій, по сану диякон. Всі дивувалися щирій дружбі і любові, що існувала між ними. Але диявол, що ненавидить всяке добро, вирішив посіяти між ними сім'я ворожнечі. У своєму задумі він домігся, щоб Тит і Євагрій так зненавиділи один одного, що навіть не хотіли бачити один одного і всіляко прагнули уникати зустрічі між собою. Коли вони разом служили в церкві, то у них не було згоди навіть тут, при богослужінні: якщо один кадив перед іконою, то інший тікав від кадіння; якщо ж один не відходив від образу, то інший проходив мимо, не покадивши. Їх ненависть була такою сильною, що вони мали відвагу навіть причащатися Святих Таїн, не примирившись один з одним, не виклопотавши прощення один у одного. Братія обителі, бачивши таку їх люту ненависть і розуміючи, що ця ворожнеча згубна для їхнього спасіння, багаторазово вдавались до спроб їх примирити, але вони і чути про це не хотіли. І ось, згідно Божого задуму, пресвітер Тит серйозно захворів. Думаючи, що настав час відійти йому в інший світ, Тит почав гірко плакати над своїм гріхом і потім послав сказати дияконові Євагрію наступне: «Пробач мене, брате, заради Бога за те, що я образив тебе гнівом своїм».
Пам'ять 12 березня (новий стиль).

Преподобний Пафнутій був ченцем Печерського монастиря в 13 ст. Прийнявши чернецтво, безперестанно плакав, уявляючи той час, коли він помре, а душу його обступлять ангели й духи злоби і покажуть йому добрі й погані справи, нагадають про все, що робив на землі. Страшний час для грішника, коли душа покидає тіло. Але блаженні плачучі, бо вони втішаться. І преподобний Пафнутій при своїй кончині побачив ангелів, які прийняли його душу і понесли на небо. Преподобний упокоївся в монастирі. Його нетлінні мощі знаходяться в Дальніх печерах, В акафісті всім Печерським преподобним про нього сказано: «Радуйся, Пафнутію, бо, пам’ятаючи час смертний, безперестанно плакав ти; радуйся, бо при кончині від ангелів утішання сподобився ти».
Пам’ять преподобного Пафнутія вшановується 28 лютого.