Увійти за допомогою:
Слідкуйте за нами:
Розділи новин
  • Нові публікації
  • Коментують
  • Преподобний Порфирій Кавсокалівіт
    Житіє старця Чудеса святого Цитати та поради преподобного (частина…
  • Проповідь у 23-ту неділю після П’ятидесятниці
    Неділя 23-тя після П’ятидесятниці. Зцілення гадаринського…
  • Про святкування Хелловіну
    Більшість бравих шанувальників цього «не святого свята» навіть не…
  • УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ
    Історія Успіння Божої Матері Тропар, величання, кондак свята Успіння…
  • Біблія українською для твого Android-смарфону
    Завантажуй додаток Біблія на Google Play :) Мова: українська …
  • Популярне
  • Преподобний Порфирій Кавсокалівіт
    Житіє старця Чудеса святого Цитати та поради преподобного (частина…
  • Опитування
    Скільки Вам років?
    до 13
    14-17
    18-23
    24-29
    30-39
    40-50
    більше 50
    • Хмаринка теґів
    • Календар
    • Архів
    «    Грудень 2018    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
    31
     
    Грудень 2018 (1)
    Листопад 2018 (1)
    Жовтень 2018 (1)
    Серпень 2018 (1)
    Липень 2018 (3)
    Червень 2018 (1)

    Знайшли помилку?

    Виділіть слова з помилкою і натисніть Ctrl + Enter

    Праведна Феодора, цариця грецька, яка відновила шанування ікон

    Праведна Феодора, цариця грецька, яка відновила шанування іконДекілька століть християнський світ, особливо його східну частину, Візантійську імперію, не полишала іконоборча колотнеча. Шанувати чи не шанувати святі образи – про це дискутували і в монастирях, і в храмах, і в палацах вельмож, і на сільських базарах, – здавалося, нема для хрещеного люду всіх класів, станів і всякого рівня освіченості важливішого питання. Якби ж тільки дискутували! Раз по раз богословські суперечки переростали в політичні чвари і розпочиналася чергова різанина: то палили образи, виганяли з храмів і вбивали іконошанувальників, розстригали їхніх єпископів, то з аналогічними драмами встановлювали образи. Занедбувалося сільське господарство, розладнувалася торгівля, занепадали ремесла, під натиском іновірців з кордонів імперії відступали війська християн – і все через те, що не було єдності щодо священних зображень. Здавалося, мусили б навести лад у країні царі, але й вони, часто змінюючись через політичну нестабільність, належали то до партії іконошанувальників, то до партії іконоборців.

    787 року врешті-решт було прийнято чіткі та ясні канони про необхідність шанувати ікони й розп’яття та боротися з викривленнями, надмірностями в цій справі. Прийнято не де-небудь і не ким-небудь, а на Вселенському соборі. Але, як мовиться, не встигло висохнути чорнило на підписаних рішеннях, як усе почалося спочатку: вогнища, кровопролиття, взаємні прокляття ну і, звичайно ж, велемудрі дискусії. Здавалося, кінця-краю не буде цій братовбивчій богозневазі.

    У січні 842 року помер імператор Феофіл, запеклий іконоборець. Жінкою Феофіла була Феодора, таємна шанувальниця ікон. Спадкоємець престолу – Михаїл Третій, – вихований матір’ю по-православному, був ще малолітнім, тож за нього державою, згідно з тодішніми законами, стала правити Феодора. Опікунами ж царевича були три найвищих сановники, які теж вклонялися Богові перед святими образами. Навколо них і згуртувалися сили іконошанувальників. Їхнім завданням було не просто відновити шанування образів, розп’яття, мощей, священних місць і таке інше, бо силоміць то вже робилося не раз, – а мирним чином і назавжди.
    Найперше вони вмовили Вселенського Патріарха Йоана Граматика, ненависника ікон, зректися престолу. Патріархом обрали славнозвісного в ті часи вченого-монаха Мефодія, який витерпів багато мук і переслідувань від іконоборців. Наступного року, в лютому, було скликано помісний собор у Царгороді, на якому було відновлено іконошанування та підтверджено постанови всіх попередніх Вселенських соборів. Постанови собору 843 року були вирізані – на пам’ять для майбутніх поколінь – на трьох великих плитах і вміщені у головному столичному храмі – Св. Софії. На знак того, що під тривалою боротьбою за чистоту православної віри підведено риску і що боротьба ця завершилась мирною перемогою, тоді ж було ухвалено святкувати новий празник – Торжество Православ’я. Його вперше було відзначено 11 березня 843 року, а нині святкується першої неділі Великого посту. І хоча єресі з’являлися подекуди й надалі, а нині виникають навіть так звані секти православного походження, проте Православ’я після цього собору має на них ліки – сформовані й остаточно затверджені догмати й канони.

    А в тому, що церковне життя відтоді налагодилося, що подолання іконоборства було здійснено в обстановці миру й братолюбства, велика заслуга тогочасної глави Візантійської імперії цариці Феодори, яку Церква зачислила до лику Божих угодників. Тож просимо нині цю небожительку: Свята Феодоро, моли Бога
    за нас!

    Пам'ять - 24 лютого.

    Прес-Центр УПЦ КП
    Сподобалося? Розкажи друзям:
    • Коментарі (0)
    • Вконтакті
    • Facebook
    • Довідка
    Бажаєте висловитися?

    Рекомендуємо Вам авторизуватися, в цьому випадку ви зможете підписатися на коментарі до статей і бачити інформацію, приховану від анонімних відвідувачів.

    Без реєстрації на сайті, ви можете залишати коментарі через спеціальні плагіни.
    Вкладка Коментарі - стандартна форма сайту Hram.Lviv.UA
    Вкладка ВКонтакті - дозволяє опублікувати відгук через vk.com
    Вкладка Facebook - дозволяє опублікувати відгук через Facebook.com