Святий преподобномученик і сповідник Стефан Новий народився у 715 році у місті Константинополі в благочестивій християнській сім'ї. Його батьки, маючи двох дочок, молили Господа про народження сина. Новонародженого Стефана мати принесла у Влахернський храм в ім'я Пресвятої Богородиці і присвятила Богові.У той час імператор Лев Ісавр (716 - 741) почав гоніння на святі ікони і на їх шанувальників. Прихильники іконоборчої єресі за підтримки царя захоплювали чільні позиції в імперії і Церкві. Гнане сильними світу цього Православ'я зберігалося у віддалених від столиці монастирях, у відокремлених келіях і в серцях мужніх і вірних своїх послідовників. Православні батьки святого Стефана, переймаючись оточуючим насильством, віддалилися з Константинополя до Вітінії, а свого шістнадцятирічного сина віддали в послух блаженному Іоанну, який трудився у відокремленому місці на горі святого Авксентія. Більше 15 років пробув святий Стефан у блаженного Іоанна, цілком віддавши свою волю цьому духовному старцю, навчаючись у нього істинного чернецтва. Тут же Стефан отримав звістку про те, що помер його батько, а мати й сестри прийняли чернечий постриг.
Через деякий час помер і наставник святого, блаженний Іоанн. З глибоким сумом Стефан поховав його чесне тіло, а сам продовжував чернечий подвиг в його печері. Незабаром до подвижника стали приходити ченці, що бажали вчитися у нього доброчесного й рятівного життя, поступово утворився монастир, ігуменом якого став святий Стефан. У сорокадворічному віці ігумен Стефан покинув створену ним обитель і пішов на іншу гору, на вершині якої, у відокремленій келії, перебував у глибокому затворі. Однак і тут незабаром створилася громада ченців, що шукають духовного наставництва святого Стефана.
Льва Ісавра на імператорському троні змінив Костянтин Копронім (741-775), ще більш лютий гонитель православного благочестя, ще більш ревний іконоборець. Імператор скликав іконоборчиський собор, на якому були присутні 358 єпископів зі східних провінцій. Однак, крім архієпископа Константинопольського Костянтина, незаконно зведеного на церковний престол владою Копроніма, жоден з патріархів не захотів брати участь у злочестивих діяннях цього собору, який тим не менше іменував себе вселенським. Собор єретиків, за пропозицією царя і архієпископа, оголосив ікони ідолами, піддав анафемі всіх, хто православно поклоняються їм, оголосивши іконошанування єрессю.
Між тим, обитель святого Стефана і її ігумен стали відомі у столиці. Імператору розповідали про подвижницьке життя ченців, про їх православне благочестя, про дар чудотворіння ігумена Стефана, про те, що чутка про святого Стефана поширилася далеко за межі монастиря, а ім'я настоятеля оточене загальною пошаною і любов'ю. Імператора особливо розгнівало відкрите заохочення іконошанування і осуд гонителів Православ'я в монастирі святого Стефана. Архієпископ Костянтин зрозумів, що в особі ігумена Стефана має сильного і непримиренного супротивника його іконоборських цілей, і вжив багато сил, щоб залучити його на свій бік чи погубити.
Святого Стефана намагалися переманити до табору іконоборців, спочатку лестощами і підкупом, потім погрозами, але марно. Тоді святого оббрехали, звинувативши його у співжитті з черницею. Однак його вина не була доведена, тому що очорнена черниця мужньо заперечувала провину і померла від катувань і тортур. Нарешті, імператор наказав ув'язнити святого в темницю, а обитель його розорити. У в'язниці святому Стефану були послані єпископи-іконоборці, щоб переконати його в догматичній істинності іконоборства. Але святий легко спростував всі доводи єретиків і залишився вірний Православ'ю.
Тоді імператор наказав вигнати святого на один з островів у Мармуровому морі. Преподобний оселився в печері, і туди незабаром зібралися його учні. Через деякий час святий залишив братію і прийняв на себе подвиг стовпничества. Слава про подвижника Стефана і чудеса, що творяться за його молитвами, розносилася по всій імперії і зміцнювала віру і дух Православ'я в народі.
Імператор наказав перевести Стефана до в'язниці на острів Фарос, а потім представити його на суд. На суді святий спростував доводи єретиків, що судили його, пояснив догматичну сутність іконошанування і звинуватив іконоборців у тому, що хулять ікони, і цим зводять хулу на Христа і Богоматір. Для доказу святий показав золоту монету, на якій було зображення імператора. Він запитав суддів, що зробили б вони з людиною, яка, кинувши монету, стала б топтати її ногами. Йому відповіли, що така людина була б неодмінно страчена за те, що збезчестила образ царя. На це святий Стефан сказав, що ще більша кара чекає того, хто безчестить образ Царя Небесного і Його святих.
Імператор наказав у кайданах відправити святого в темницю, де вже мучилися 342 старця, засуджених за шанування ікон. У цій темниці святий Стефан пробув одинадцять місяців, втішаючи ув'язнених. Разом з ними робив він молебний спів, часто виконуючи тропар нерукотворному Образу Спасителя. Люди в безлічі приходили до темниці і просили святого Стефана помолитися про них.
Імператор, довідавшись, що святий і у в'язниці зробив монастир, де постійно йде молитва й шануються святі ікони, послав двох своїх найулюбленіших слуг, братів-близнюків, щоб вони до смерті забили святого. Коли брати увійшли до в'язниці й побачили осяяний Божественним світлом обличчя преподобного, вони впали йому в ноги, просили вибачення і його молитов, а цареві сказали, що виконали наказ. Але імператор дізнався правду й удався ще до однієї брехні. Сказавши своїм воїнам, що святий нібито хоче скинути його з престолу, він направив їх до в'язниці. Святий сповідник сам вийшов назустріч розлюченим воїнам, які схопили його і поволокли по вулицях міста. Понівечене тіло мученика кинули в яму, де ховали злочинців.
На наступний ранок над Авксентієвою горою з'явилася вогняна хмара, потім імла густа опустилася на столицю і пронеслася жорстока буря, що вразила багатьох.
Пам'ять - 11 грудня (нов. ст.)
Перекладено з days.pravoslavie.ru.
hram.lviv.ua
