Сім Ефеських юнаків: Максиміліан, Ямвлих, Мартініан, Іоан, Діонисій, Ексакустодіан (Костянтин) і Антонін, жили у III столітті. Святий Максиміліан був сином ефеського міького управителя, інші шість юнаків – синами інших знатних ефеських громадян. Юнаки були друзями з дитинства, і всі перебували на військовій службі. Коли імператор Декій (249-251) прибув до Ефесу, він наказав всім громадянам з’явитися для принесення жертви язичницьким божествам; непокірних же чекали муки і смертна кара. За донесеннями тих, що чекали поблажливості імператора, до відповіді були покликані і сім Ефеських юнаків.
Поставши перед імператором, святі отроки сповідали свою віру в Христа. З них негайно були зняті знаки військової гідності – військові пояси. Однак Декій відпустив їх на свободу, сподіваючись, що вони змінять рішення за той час, поки він перебуватиме в поході.
Юнаки пішли з міста і сховалися в печері гори Охлон, де проводили час у молитвах, готуючись до мученицького подвигу. Наймолодший з них – святий Ямвлих, одягаючись у жебрацьке лахміття, ходив до міста і купував хліб. В один з таких виходів до міста він почув, що імператор повернувся і їх шукають, щоб притягти до суду. Святий Максиміліан надихнув друзів вийти з печери і добровільно з’явитися на суд. Дізнавшись, де ховаються отроки, імператор звелів закласти вхід до печери камінням, щоб отроки померли в ній від голоду і спраги. Двоє з сановників, які були присутні при замуровуванні входу в печеру, були таємними християнами. Бажаючи зберегти пам’ять про святих, вони вклали серед каміння запечатану скриньку, в яку вклали дві олов’яні дощечки. На них були написані імена семи отроків, та обставини їх страждань і смерті.
Але Господь навів на юнаків дивовижний сон, який тривав майже два століття. На той час гоніння на християн припинилися, хоча при святому благовірному царі Феодосії молодшому (408-450) з’явилися єретики, які відкидали воскресіння мертвих при Другому пришесті Господа нашого Ісуса Христа. Одні з них казали: “Як може бути воскресіння мертвих, коли не буде ні душі, ані тіла, бо вони знищаться?” Інші стверджували: “Лише душі матимуть майбутнє, бо неможливо тілам постати і ожити після тисячі років, коли не залишиться від них і праху”. Ось тоді Господь і відкрив таємницю очікуваного воскресіння мертвих і майбутнього життя через Своїх сім юнаків.
Власник ділянки землі, на якій була гора Охлон, розпочав будувати кам’яну будівлю, і робітники розібрали вхід до печери. Господь оживив юнаків, і вони прокинулися ніби від звичайного сну, не підозрюючи, що минуло майже 200 років. Тіла їх і одежа були абсолютно нетлінними. Готуючись прийняти муки, отроки доручили святому Ямвлиху ще раз купити їм хліба в місті для підкріплення сил.
Підійшовши до міста, юнак був вражений, побачивши на брамі святий хрест. Почувши,що вільно згадувалося Ім’я Ісуса Христа, він почав сумніватися, чи прийшов до свого міста. Розплачуючись за хліб, святий юнак подав торговцеві монету із зображенням імператора Декія і був затриманий, як приховувач скарбу старовинних монет. Святого Ямвлиха привели до міського управителя, в якого на той час перебував ефеский єпископ. Слухаючи дивні відповіді юнака, єпископ зрозумів, що Бог відкриває через нього якусь таємницю, і сам пішов разом з народом до печери. Біля входу до печери єпископ вийняв з купи каміння запечатану скриньку і відкрив її. Він прочитав на олов’яних дощечках імена семи отроків, та обставини замурування печери за наказом імператора Декія.
Увійшовши до печери, і побачивши в ній живих юнаків, всі зраділи і зрозуміли, що Господь, через пробудження їх від тривалого сну, відкриває Церкві таємницю воскресіння мертвих. Невдовзі сам імператор прибув у Ефес і розмовляв з юнаками в печері. Тоді ж святі отроки на очах у всіх схилили голови на землю і знову заснули, цього разу – до загального воскресіння. Імператор хотів кожного з них покласти в дорогоцінну раку, але явившись йому уві сні, святі отроки сказали, щоб їхні тіла були залишені в печері на землі. У XII столітті руський паломник ігумен Даниїл бачив у печері ці святі мощі семи юнаків.
Пам'ять - 4 жовтня.
Джерело: Українська Автокефалія.
Поставши перед імператором, святі отроки сповідали свою віру в Христа. З них негайно були зняті знаки військової гідності – військові пояси. Однак Декій відпустив їх на свободу, сподіваючись, що вони змінять рішення за той час, поки він перебуватиме в поході.
Юнаки пішли з міста і сховалися в печері гори Охлон, де проводили час у молитвах, готуючись до мученицького подвигу. Наймолодший з них – святий Ямвлих, одягаючись у жебрацьке лахміття, ходив до міста і купував хліб. В один з таких виходів до міста він почув, що імператор повернувся і їх шукають, щоб притягти до суду. Святий Максиміліан надихнув друзів вийти з печери і добровільно з’явитися на суд. Дізнавшись, де ховаються отроки, імператор звелів закласти вхід до печери камінням, щоб отроки померли в ній від голоду і спраги. Двоє з сановників, які були присутні при замуровуванні входу в печеру, були таємними християнами. Бажаючи зберегти пам’ять про святих, вони вклали серед каміння запечатану скриньку, в яку вклали дві олов’яні дощечки. На них були написані імена семи отроків, та обставини їх страждань і смерті.
Але Господь навів на юнаків дивовижний сон, який тривав майже два століття. На той час гоніння на християн припинилися, хоча при святому благовірному царі Феодосії молодшому (408-450) з’явилися єретики, які відкидали воскресіння мертвих при Другому пришесті Господа нашого Ісуса Христа. Одні з них казали: “Як може бути воскресіння мертвих, коли не буде ні душі, ані тіла, бо вони знищаться?” Інші стверджували: “Лише душі матимуть майбутнє, бо неможливо тілам постати і ожити після тисячі років, коли не залишиться від них і праху”. Ось тоді Господь і відкрив таємницю очікуваного воскресіння мертвих і майбутнього життя через Своїх сім юнаків.
Власник ділянки землі, на якій була гора Охлон, розпочав будувати кам’яну будівлю, і робітники розібрали вхід до печери. Господь оживив юнаків, і вони прокинулися ніби від звичайного сну, не підозрюючи, що минуло майже 200 років. Тіла їх і одежа були абсолютно нетлінними. Готуючись прийняти муки, отроки доручили святому Ямвлиху ще раз купити їм хліба в місті для підкріплення сил.
Підійшовши до міста, юнак був вражений, побачивши на брамі святий хрест. Почувши,що вільно згадувалося Ім’я Ісуса Христа, він почав сумніватися, чи прийшов до свого міста. Розплачуючись за хліб, святий юнак подав торговцеві монету із зображенням імператора Декія і був затриманий, як приховувач скарбу старовинних монет. Святого Ямвлиха привели до міського управителя, в якого на той час перебував ефеский єпископ. Слухаючи дивні відповіді юнака, єпископ зрозумів, що Бог відкриває через нього якусь таємницю, і сам пішов разом з народом до печери. Біля входу до печери єпископ вийняв з купи каміння запечатану скриньку і відкрив її. Він прочитав на олов’яних дощечках імена семи отроків, та обставини замурування печери за наказом імператора Декія.
Увійшовши до печери, і побачивши в ній живих юнаків, всі зраділи і зрозуміли, що Господь, через пробудження їх від тривалого сну, відкриває Церкві таємницю воскресіння мертвих. Невдовзі сам імператор прибув у Ефес і розмовляв з юнаками в печері. Тоді ж святі отроки на очах у всіх схилили голови на землю і знову заснули, цього разу – до загального воскресіння. Імператор хотів кожного з них покласти в дорогоцінну раку, але явившись йому уві сні, святі отроки сказали, щоб їхні тіла були залишені в печері на землі. У XII столітті руський паломник ігумен Даниїл бачив у печері ці святі мощі семи юнаків.
Пам'ять - 4 жовтня.
Джерело: Українська Автокефалія.
