Святий Хрисанф походив з язичницької сім'ї; отримав гарну освіту. Серед книг йому траплялися такі, в яких язичники міркували про християнство. Але юнак захотів прочитати книги, написані самими християнами. Юнакові довелося знайти книги Нового Заповіту. Святе Письмо прояснило душу розумного хлопця. Він знайшов пресвітера Карпофора, який ховався від гонінь і прийняв від нього святе Хрещення. Після цього він почав відкрито проповідувати Євангеліє. Батько юнака всіляко намагався відвернути сина від християнства і одружив його на красуні Дарії, жриці Афіни Паллади. Проте святий Хрисанф зумів навернути свою дружину до Христа, і молоде подружжя за взаємною згодою вирішили вести невинне життя. Після смерті батька вони стали жити в окремих будинках. Святий Хрисанф зібрав навколо себе кількох навернених до Христа юнаків, а навколо святої Дарії зібралися благочестиві жінки.Містяни поскаржилися місцевому управителю, що святі Хрисанф і Дарія проповідують безшлюбність. Святий Хрисанф був відданий на муки трибуну (місцевому керівнику) Клавдію.
Однак тортури не змогли похитнути мужність молодого мученика, бо Божа сила явно йому допомагала. Вражений цим, трибун Клавдій увірував у Христа і прийняв святе Хрещення разом з дружиною Іларією, з синами Ясоном і Мавром і з усіма домашніми і воїнами. Коли звістка про це дійшла до римського імператора Нумеріана (283-284), він наказав усіх їх стратити. Мученик, трибун Клавдій був втоплений в море, а його сини і воїни були обезголовлені. Християни поховали тіла святих мучеників неподалік в печері, і свята Іларія стала постійно ходити туди, щоб молитися. Одного разу її вислідили і привели на муки. Свята попросила дати їй кілька хвилин для молитви, закінчивши яку померла. Служниця поховала святу в печері поруч з синами.
Святу Дарію мучителі віддали в будинок розпусти. Але там її охороняв посланий Богом лев. Всіх, хто намагався осквернити святу, лев валив на землю, але залишав живими. Мучениця проповідувала їм Христа і навертала на шлях спасіння.
Святого Хрисанфа кинули в смердючу яму, куди стікали всі нечистоти міста. Але йому засяяло Небесне Світло, а замість смороду яма наповнилася пахощами.
Тоді імператор Нумеріан велів віддати святих Хрисанфа і Дарію в руки катів. Після катувань мученики були живими зариті в землю.
У печері, розташованої неподалік від місця страти, почали збиратися християни, святкуючи день мученицької кончини святих. Вони здійснювали богослужіння і причащалися Святих Тайн. Дізнавшись про це, язичницька влада наказали засипати вхід в печеру, заповнену людьми, що молилися.
Так в муках загинуло безліч християн, з яких двоє відомі за іменами: мученики пресвітер Діодор і диякон Маріан.
Пам'ять - 1 квітня (нов. ст.).
