Преподобний Харитон Сповідник постраждав в Іконії під час гонінь на християн при імператорах Галерії (305-311), Максиміані (305-313) чи Лікінії (311-324). У сповідницькому подвигу його утверджував благодатний приклад святої первомучениці Фекли (пам’ять 24 вересня), уродженки його рідного міста, пам’ять якої він особливо глибоко шанував. Святий Харитон мужньо викривав язичницьких ідолів і твердо сповідував віру у Єдиного істинного Бога - Христа-Спасителя.
Святий Сповідник зазнав жорстоких мук, але, за Промислом Божим, залишився живим. Коли гоніння вщухли, святий був звільнений з ув’язнення і все своє життя присвятив служінню Господу. Прямуючи до Єрусалиму на поклоніння святим місцям, він потрапив до рук розбійників. Вони зв’язали його і кинули до печери, маючи намір потім вбити, а самі поспішили на свій промисел.
В очікуванні смерті святий гаряче молився, дякував Богові і благав Його, вчинити з ним за волею Своєю. В цей час до печери заповзла змія і почала пити вино з посудин, що стояли там, отруїла його своєю смертоносною отрутою. Повернувшись в печеру, розбійники напилися отруєного вина і всі до одного загинули. Преподобний Харитон, віддавши подяку Богові, почав подвизатися на місці свого чудесного порятунку.
Награбоване розбійниками золото він роздав бідним і в монастирі, а в розбійницькій печері облаштував церкву, довкола якої згодом утворився монастир - знаменита в Палестині Фаранська Лавра. Преподобний Харитон сам склав строгий статут для своєї обителі. Прагнучи усамітнення, преподобний пішов далі в пустелю, але й там не відкидав тих, хто потребував його духовного керівництва, і заснував ще дві обителі - Єрихонську та Сукійську, що називається “Старою Лаврою”.
Наприкінці життя преподобний Харитон трудився в печері на горі, поблизу Сукійської обителі, але не полишав без керівництва братів усіх трьох заснованих ним обителей. За переказами, преподобний Харитон склав чин чернечого постригу. Помер преподобний Харитон Сповідник в глибокій старості і був похований, за його заповітом, у Фаранській обителі, в церкві, збудованій на місці розбійницької печери.
Пам'ять преподобного Харитона Сповідника - 11 жовтня за н. ст.
У статті використанні матеріали "Українська Автокефалія".
Святий Сповідник зазнав жорстоких мук, але, за Промислом Божим, залишився живим. Коли гоніння вщухли, святий був звільнений з ув’язнення і все своє життя присвятив служінню Господу. Прямуючи до Єрусалиму на поклоніння святим місцям, він потрапив до рук розбійників. Вони зв’язали його і кинули до печери, маючи намір потім вбити, а самі поспішили на свій промисел.
В очікуванні смерті святий гаряче молився, дякував Богові і благав Його, вчинити з ним за волею Своєю. В цей час до печери заповзла змія і почала пити вино з посудин, що стояли там, отруїла його своєю смертоносною отрутою. Повернувшись в печеру, розбійники напилися отруєного вина і всі до одного загинули. Преподобний Харитон, віддавши подяку Богові, почав подвизатися на місці свого чудесного порятунку.
Награбоване розбійниками золото він роздав бідним і в монастирі, а в розбійницькій печері облаштував церкву, довкола якої згодом утворився монастир - знаменита в Палестині Фаранська Лавра. Преподобний Харитон сам склав строгий статут для своєї обителі. Прагнучи усамітнення, преподобний пішов далі в пустелю, але й там не відкидав тих, хто потребував його духовного керівництва, і заснував ще дві обителі - Єрихонську та Сукійську, що називається “Старою Лаврою”.
Наприкінці життя преподобний Харитон трудився в печері на горі, поблизу Сукійської обителі, але не полишав без керівництва братів усіх трьох заснованих ним обителей. За переказами, преподобний Харитон склав чин чернечого постригу. Помер преподобний Харитон Сповідник в глибокій старості і був похований, за його заповітом, у Фаранській обителі, в церкві, збудованій на місці розбійницької печери.
Пам'ять преподобного Харитона Сповідника - 11 жовтня за н. ст.
У статті використанні матеріали "Українська Автокефалія".