
__________
* - Давній титул сурозьких архієреїв тепер носять управителі російських православних приходів у Великобританії.
__________
Проте Стефана приваблювало чернече життя, і він таємно йде в один з монастирів та приймає там чернечий постриг. Пізніше поселяється в пустельному місці та віддається безмовності, перебуваючи у суворому посту і молитві.
У 730 році в Сурожі (теперішній Судак) овдовіла єпископська кафедра. Сурож тоді був великим торговим центром, у ньому жили люди різних віросповідань, багато було і язичників. Незважаючи на рішення IV Вселенського Собору, процвітало і монофелітство. Тому кримчани, які прибули до Патріарха Германа, дуже просили призначити їм такого єпископа, який зміг би успішно справитися з усіма тими єресями й укріпити віру християнську.
Якось під час молитви перед Патріархом явився ангел, який повідомив, що єпископом у Сурожі має стати пустельник Стефан, йому також була відкрита Воля Господня. Тож невдовзі Патріарх висвятив Стефана на єпископа й направив у Сурож. Святий Стефан виправдав надії Патріарха і за 5 років його архіпастирської праці ні в Сурожі, ні в його околицях не залишилося ні єретиків, ні нехрещених язичників.
Але прийшла нова біда від чергового візантійського імператора. Лев III Ісавр (717-741) зайнявся новою єрессю — іконоборством. Він наказав викидати ікони з храмів і безчестити їх. За непослух було знято з посади Патріарха Германа і на його місце призначено Анастасія, який пробув на кафедрі з 730 до 753 року. По всіх єпархіях були розіслані укази про заборону вшанування святих ікон. Посли з таким указом прибули й до Сурожа, але тут вони почули чітку і ясну відповідь владики Стефана:
«Я не допущу, щоб люди мої відступили від Закону Христового; не виконаю повеління царевого та нечестивого патріарха!»
Наступного дня разом з послами святитель Стефан відправився до Константинополя, але ні переконання, ні навіть погрози імператора, не примусили Патріарха підкоритися.
«Якщо ти будеш мучити мене, я все охоче перетерплю заради святих ікон і Христового хреста», — така була відповідь архієпископа Стефана.
Розгніваний імператор повелів придворним жорстоко бити святого, потім його було кинуто до в’язниці. Але в 741 році імператор помер, і на престол став його син Константин V Копронім (741-775), іконоборець не менший. Його дружина Ірина, дочка хазарського кагана, проживала в Боспорі (Керчі) і добре знала та глибоко поважала архіпастиря Стефана. Вона й умовила відпустити його на свою кафедру, де він прослужив ще досить довгий час. Стефан сподобився знати час своєї кончини, а тому призначив свого наступника — клірика Філарета.
Рака з його мощами прославилася багатьма чудесами. Згадаємо про одне з них, яке описано П. Голохвастовим («Церковные ведомости» № 39 за 1888 рік):
Через багато літ після смерті святого Стефана в Крим прийшов з військом російський князь Бравлін. Після пограбування Корсуня й Керчі та десятиденної облоги Сурожа взяв і його. Вломився в собор Святої Софії та забрав усе дорогоцінне церковне майно. Проте коли наблизився до раки святого Стефана, щоб зняти розшите перлами покривало, то отримав від невидимої руки такий удар в обличчя, що звалився на землю без ознак життя. Лише коли з’явився архієпископ Філарет з архієреями, князь опритомнів і просив вибачити та охрестити як його, так і воїнів. Був охрещений і повернув усе награбоване.
Урок гідний для всіх завойовників і грабіжників.
На завершення оповіді скажемо, що страшна єресь іконоборства була засуджена на VII Вселенському Соборі у 787 році в Нікеї.
Пам'ять - 28 грудня за новим стилем.
За книгою
"Святі землі української" (Борис Самбор)