Народився в місті Амафунті на острові Кіпрі і був сином знатного вельможі Єпіфанія. З юності він був вихований в благочесті і страху Божому. Прийшовши в вік, він, з волі батьків своїх, вступив у подружжя і мав дітей, але незабаром діти та дружина його померли. Звільнившись від пут шлюбного життя, він подякував Богові і став жити по-чернечому, хоча і не був ченцем. Він старанно служитв Господеві, вправляючись в частій молитві і у всіх богоугодних справах, особливо був милосердним і милостивим до всіх, що зазнали лиха від злиднів. Чесноти прославили його серед людей і сам імператор поважав його.У 609 році, після смерті патріарха Феодора, престол Олександрійської Церкви залишився без пастиря. Тоді імператор Іраклій вшанував Іоанна саном патріарха, який той прийняв всупереч своїм бажанням, але на прохання імператора, духовенства і народу.
Вступивши на патріарший престол, святитель Іоанн насамперед подбав очистити свою паству від монофізітської єресі, яка забруднює стадо Христове.
Викорінивши її, Іван цілком присвятив себе ревному виконанню заповідей Божих і справам доброчинності. На початку свого патріаршого служіння він наказав порахувати жебраків і убогих в Олександрії, яких він називав своїми панами, так-так вони, як він говорив, "можуть ... ввести мене до вічних осель". Їх виявилося сім тисяч п'ятсот чоловік. Усім цим нещасним святитель давав щоденне безкоштовне харчування. Два рази на тиждень, у середу і п'ятницю, він виходив до дверей патріаршого собору і, сидячи на паперті, приймав усіх нужденних: розбирав чвари, допомагав скривдженим, роздавав милостиню. Два або три рази на тиждень він відвідував лікарні, надаючи допомогу страждальцям, сам прислужував і підтримував вмираючих своїми молитвами, допомагаючи їм при їх кончині. Крім цього, він часто звершував Божественну літургію за померлих і говорив, що звершувана за померлих Божественна літургія приносить велику користь покійним.
Святитель ніколи не відмовляв тим, хто просить. Одного разу по дорозі до лікарні він зустрів жебрака і звелів дати йому 6 срібняків. Жебрак, змінивши одяг, обігнав патріарха і знову став просити милостиню. Іван знову дав йому 6 срібняків. Коли ж жебрак втретє попросив милостині і слуги стали гнати настирливого прохача, патріарх наказав дати йому 12 срібняків, сказавши: "Не Христос, спокушає мене?"
Два рази святитель давав гроші у позику для одного купця, але він потерпів в корабельній аварії. Як святитель вказав, перше відбулося від того що купець змішав церковне золото з неправедним придбанням, а друге - від того що сам корабель купця був неправедною наживою. Втретє святитель дав йому корабель який належав Патріархії , наповнений пшеницею, на якому купець зробив благополучну подорож і несподівано збагатився і повернув борг.
Важка війна імператора Іраклія з персами під проводом Хозроя II принесла багато лиха імперії. Перси розграбували і спалили Єрусалим, захопивши безліч полонених, але святий патріарх Іоанн виділив велику частину церковної скарбниці для їх викупу. Потім, під час навали персів у 618 році до Олександрії було зібрано багато народу, наслідком чого був сильний голод. Святий Іоанн, співчуваючи голодуючим, витратив все церковне майно і навіть залишився винен тисячу літрів золота. Один клірик двоєженець обіцяв щедро пожертвувати на потреби Церкви якщо патріарх поставить його на диякона, але святий докорив його кажучи, що Бог має силу й без неправедної наживи прогодувати людей під час голоду. Якраз коли він говорив це, з'явився вісник з повідомленням, що із Сицилії прибули два кораблі з великою кількістю пшениці.
Святий Іоанн Милостивий був відомий своїм лагідним ставленням до людей. Одного разу святитель змушений був за якусь провину відлучити від Церкви одного клірика. Винний озлобився на патріарха. Святитель хотів закликати його для розмови і забув про це. Під час здійснення Божественної літургії святий згадав слова Євангелія: коли приносиш свій дар на вівтар і згадаєш, що брат твій має що-небудь проти тебе, - залиш свій дар і перш помирися з братом твоїм (Мф. 5, 23-24). Святитель вийшов з вівтаря, закликав до себе винного клірика та й упав перед ним на коліна, привселюдно просив вибачення. Вражений клірик розкаявся в скоєному і згодом став благочестивим священиком.
Один городянин образив Георгія, племінника патріарха. Георгій просив святого помститися кривднику. Святитель обіцяв так віддячити кривднику, що здивується вся Олександрія. Це заспокоїло Георгія, і святий Іоанн став повчати його, кажучи про необхідність лагідності і смиренності, а потім, закликавши образника, оголосив, що звільняє його від сплати церковної данини за землю. Олександрія дійсно була здивована такою "помстою", а Георгій зрозумів урок свого дядька.
Святий Іоанн, суворий аскет і молитовник, завжди мав в душі пам'ять смертну. Він замовив для себе труну, але не звелів майстрам доробляти її до кінця, повелівши в кожний святковий день в присутності всіх приходити до нього і голосно питати, чи не час завершити роботу.
Багато інших чудних і знаменних подій супроводжували земне життя святого. Але нарешті, незадовго до смерті, святитель Іоанн змушений був через перське вторгнення залишити свою кафедру і відправитися до Константинополя. Під час подорожі на кораблі хворому святителю було знамення: у сонному видінні йому з'явився світлосяючий чоловік і сказав: "Цар над царями, кличе тебе до Себе". Це бачення благовістило швидку кончину патріарха. Прибувши на Кіпр, він не міг продовжувати шлях, але відправився в рідне місто Амафунт і з миром відійшов до Господа. Ймовірно це сталося 12 листопада 619 року.
Святителя поховали у місцевій церкві святого Тихона, Амафунтского чудотворця разом з двома спочиваючими там єпископами. При цьому відбулося чудесне знамення - коли хотіли з ними покласти святого Іоанна, то тіла двох єпископів, розсунувшись, як живі, відокремилися один від одного і в середині між собою дали місце Іоановому тілу.
Мощі його згодом перебували в Константинополі. Звідти частина їх була перевезена до Венеції у 1249 році, інша частина була подарована султаном Баязидом II в 1489 році королю Угорському Матвію Корвіну і була поміщена в королівській каплиці побудована на честь святого в Будському замку. Нині угорська частка мощей спочиває в каплиці святого Іоанна в римо-католицькому Братиславському Мартиновському соборі. Венеціанська частка знаходиться в католицькому храмі Іоаннівському в Брагорі.
Життя святителя було написано його сучасником єпископом Леонтієм Неаполісскім. В його житії у Симеона Метафрста зібрано багато свідчень про посмертні чудеса святителя. Протягом століть неослабла любов до святителя і на Русі - Україні, де написано багато ікон милостивому патріарху.
Святий Іоанне Милостивий моли Бога за нас.
Пам'ять святителя Іоанна Милостивого згадується 25 листопада (нов. ст.).
Собор Різдва Пресвятої Богородиці (м. Дубно)
