Великомученик Іоанн був купцем із Трапезонта. Одного разу, подорожуючи на кораблі у своїх справах, виступив, відстоюючи православну віру. Коли корабель прибув до Білгород-Дністровського (Аккерман), управитель міста — язичник — за доносом одного з тих, хто сперечався на кораблі з Іоанном, наказав схопити його й ув’язнити. Він наполягав, щоб Іоанн відмовився від православ’я і в молитві прославив сонце, зорі й приніс жертви небесним світилам, обіцяючи йому великі почесті.Іоанн відмовився виконати його пропозицію і прославив істинного Бога Ісуса Христа, при цьому сказавши управителю: «Прошу тебе не рахуй богом сонце, яке бачиш на небі, бо це світило поставлене Творцем для служіння людям і створене на четвертий день. А творіння Його не може бути богом».
Слуги били Іоанна залізними прутами. Однак, коли на другий день його привели до мучителя, то управитель побачив ясне й світле обличчя Іоанна, ніби він не переніс ніяких страждань. Мучитель знову умовляв його принести жертву поганським богам, обіцяючи, що зможе вилікувати його рани. Іоанн відповів, що просить у Господа сили, щоб дотерпіти до кінця всі муки, бо Господь сказав: «Хто буде терпіти до кінця всі муки, той спасенний буде». Після цього Іоанна били ще сильніше. А коли слуги втомились від биття, управитель наказав привести коня, прив’язати до хвоста ноги мученика і тягнути по всьому місту. Іудеї, які бачили це, сміялися, кидали на Іоанна камінням, а один із них взяв меч і відсік йому голову. Тіло лежало до ночі. Вночі над тілом сталося чудо: яскраво горіли лампадки і три священики відспівували покійного й кадили. Іудей, біля дому якого лежало тіло, узяв дук і стрілу і хотів вбити одного з них. Але коли натянув тятиву, то стріла і лук прилипли до руки. Так він простояв до ранку. Коли управитель дізнався про чудо, то злякався і дозволив християнам поховати тіло мученика.
Через декілька днів той чоловік, який доніс на Іоанна управителю, захотів викрасти тіло мученика і завезти його на батьківщину. Але Христовий воїн з’явився священику церкви і повідомив, що тіло мученика хочуть украсти. Священик прийшов до могили і побачив, що вона була розкопана, але тіло було на місці. Тоді чесні мощі святого мученика занесли в церкву і поклали недалеко від святого престолу. В церкві вони знаходилися більше сімдесяти років і над ними відбувалися різні чудесні з’явлення і зцілення. За порадою архієпископа Молдавського Йосифа великий воєвода Олександр послав воїнів у Белград за мощами святого мученика.
З великими почестями мощі святого мученика Іоанна поклали в столичному місті Сочаві в митрополії (нині це місто Шурта належить Румунії). Великомученик Іоанн Сочавський особливо шанований на Буковині. Його канонізовано 1579 р. Пам’ять великомученика Іоанна Сочавського вшановується 15 червня (2 червня за ст. ст.).
