14 жовтня - Покрова Пресвятої БогородиціЦе сталося дуже давно, понад тисячу років тому, 910 року в прекрасному і славному місті Константинополі (теперішній Стамбул, столиця Туреччини; в народі його ще називали Царгород, - прим. автора) - столиці Візантійської імперії. Страх і жах охопив усіх жителів Царгорода, коли незчисленне агарянське (Агаряни - загальна назва язичників і мусульман у давні часи) військо підступило до його стін! Здавалося, що й сонце померкло від такої кількості воїнів, здавалося, що ніхто їх не зможе перемогти.
Але християни не впали в розпач, бо знали, що Небесне воїнство завжди перемагає там, де люди безсилі, тож з молитвою та з великою вірою звернулись вони до Божої Матері.
А була в Константинополі велика святиня - церква Влахернська (Влахерни - передмістя в східній частині Константинополя), збудована ще в п’ятому столітті на честь Богородиці. У цьому храмі зберігався одяг, який носила Вона за життя - у золотому кіоті (спеціальна освячена скриня, в якій зберігають дорогоцінні церковні святині - ікони, мощі тощо) лежали дорогоцінні ризи, пояс і омофор (так греки називають жіночий головний убір - довге біле покривало). Тож весь Божий народ стікався до Влахернського храму, де саме відправлялася всенічна недільна служба. Урочистість її підсилювала присутність імператора та патріарха. Сотні очей були звернені до образа Богородиці, плач і зітхання не припинялися.
Серед молільників були й наші земляки - святий Андрій, Христа ради юродивий (юродивий - людина, яка взяла на себе духовний подвиг зречення розуму та, вдаючи божевілля, викриває гріхи і пороки злих людей), і його учень, блаженний Єпифаній, що мандрували святими місцями. Й о четвертій годині ночі, коли людські благання з’єдналися в один духовний порив, святий Андрій підвів очі вгору — і раптом побачив Царицю Небесну, Пресвяту Діву, що стояла високо в повітрі й також молилась, сяючи неземним світлом!
Бачачи це, святий Андрій спитав свого учня:
- Чи бачиш, брате, Царицю й Володарку всіх, Яка молиться за весь світ?
- Бачу, святий отче, і жахаюсь! - відповів Єпифаній.
Богородиця була оточена ангелами та святими, серед яких стояли Іван Предтеча та Іван Богослов. Схилившись, Вона стала зі сльозами молитись за християн, за визволення їх від ворожого нашестя, і довгий час перебувала в молитві. Завершивши молитву посеред храму, Богородиця підійшла до Престолу і знов ревно молилася за народ. І коли закінчила молитву зняла з голови сяюче, подібне до блискавки, велике покривало і розпростерла його над людьми, що стояли в храмі.
Святий Андрій і Єпифаній зі страхом і трепетом довго споглядали розпростертий над народом омофор і сяючу постать Божої Матері, що стояла в повітрі, молитовно здійнявши руки. Поки була в храмі Пресвята Богородиця, видиме було й покривало, а як Вона відійшла, зробився й омофор невидимим.
Це з’явлення було спочатку прославлене тими, хто молився у Влахернах, а згодом - в усьому Константинополі. Підбадьорені заступництвом Божої Матері, греки незабаром здолали ворога, відігнавши його від стін столиці.
Андрій же з Єпифанієм повернувся додому, в слов’янські землі, і там також прославив цю подію. На її честь на Русі було запроваджено свято Покрови Божої Матері, яке відзначаємо в жовтні, 14-го дня.
Відтоді Пресвята Богородиця стала заступницею українського народу та війська. Не випадково ж у головному соборі нашої держави, в Софії Київській, зображена над вівтарем знаменита Оранта - Пресвята Діва, що молиться, здійнявши руки. Вона зображена так, як побачив Її святий Андрій.
Людмила Іваннікова
Більше оповідань та віршів у Осінній книжці.
Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
