Покрова (вірш Дмитра Білоуса)

Що розказував нам батько,
не забуть до скону,
про Покрову, Божу Матір,
про святу ікону.

Сарацини* підступали
під мури Царграда,
хоч відважно бились греки —
не дали їм ради.

І коли вже воювали
за рубіж останній,
на всеношній святий Андрій,
а з ним Єпифаній

(його учень) раптом бачать
прямо перед ними
у повітрі Матір Божу
з багатьма святими.

І коли вже сил у греків
зовсім не ставало,
розпростерла Мати Божа
біле покривало,

омофор Свій, над їх станом,
благаючи стиха
про спасіння того граду
від біди і лиха.

Підбадьорені святими
словами молитви,
вийшли греки з небезпеки,
не програли битви.

Й нам в родині Мати Божа
додавала сили.
Богоматері ікону
ми дуже любили.

І тепер прохаєм часто,
зустрівшись із горем:
“Покрий же нас, Божа Мати,
Своїм омофором!"

Серед нашого народу
надія не згине,
поки молишся за грішних,
Свята Берегине.