14 жовтня - вшанування Касперської ікони Божої Матері.Колись, дуже давно, оселився в херсонських степах один збіднілий сербський шляхтич. Привіз він із собою з батьківщини родинну ікону Пресвятої Богородиці, а коли помирав передав її нащадкам. А ті - своїм нащадкам. І так опинився цей образ майже двісті років тому в херсонської поміщиці Юліанії Іонівни Касперової.
Жила пані Юліанія з чоловіком у своєму маєтку - в невеличкому селі, що тоді називалося Касперівка, а нині - Кизомис. Якось вночі пані Юліанія прокинулася й захотіла помолитися перед улюбленою іконою. Вона запалила свічку, накинула на плечі шаль і підійшла до образів. Серце тьохнуло у жінки в грудях, коли вона побачила, що звична, потемніла від років ікона просвітліла й засяяла свіжими фарбами. Пані впала на коліна й до ранку молилася перед образом Цариці Небесної. А вранці вони з чоловіком порадилися й вирішили нікому про чудо не казати. Проте, Богородиця бажала іншого, тож і сталося інакше.
Минуло трохи часу, й ікона родини Касперових прославилася на весь причорноморський край. А почалося все з того, що якось навесні того ж таки року поміщиці Вірі Бурлеєвій із сусіднього села наснився сон. Жінка віддавна хворіла, неї відібрало ліву руку, і жодні ліки не допомагали. Отже, наснилося пані Вірі, що Богородиця каже їй їхати в Касперівку до Юліанії Іонівни й помолитися там перед святим образом. Прокинувшись, вона відразу наказала запрягати коней і помчалася до Касперових. “Сусідонько-голубонько, - стала благати Бурлеєва, ледве привітавшись, - покажіть мені вашу ікону Божої Матері!”. Здивована пані Юліанія провела жінку до образів. Та впала навколішки і стала гаряче молитися до Богородиці. Довго вона так молилася і підвелася вже цілком здоровою - ліва рука рухалась, мовби й не була паралізована.
Відтоді приховувати чудотворну ікону вже було неможливо. Та побожна пані Юліанія цього й не хотіла, зрозумівши нарешті Божу волю. Навпаки, вона приймала в себе всіх, хто приходив до образа, та безкоштовно надавала їм притулок і харчі. Через цю ікону Господь посилав людям великі зцілення. Спочатку після молитви перед нею одужав 13-річний хлопчик з Херсона. Іванко Шумов був тяжко хворий на епілепсію, не володів ні руками, ні ногами, ні язиком. Після молитви перед чудотворним образом він зцілився. Здоровою пішла з дому Касперової й очаківська міщанка Марія Смішна. А її ж, розбиту паралічем, принесли до ікони на ношах. До селянки Параскеви Семипудової повернувся розум, коли її помазали олією з лампади, що висіла над образом. Після таких зцілень люди хмарою посунули до Касперівки. Тож, місцевий парох запропонував пані Юліанїї перенести святиню до храму. Хоч і нелегко було жінці розлучатися з родинною реліквією, вона послухалася й власноруч передала безцінний образ церкві.
Втім, однаково всіх охочих помолитися перед святинею маленька Касперівка прийняти не могла. Тому щороку стали відбуватися хресні ходи з чудотворною іконою. Восени образ урочисто несли з Касперівки до Одеси. Там він перебував до Великодня. Потім його переносили до Херсона, де люди могли поклонятися святині від свята Вознесіння до кінця червня. Весь липень чудотворний образ освячував Миколаїв, а в серпні повертався додому.
Тим часом почалася Кримська війна. Віра в те, що через Касперський чудотворний образ Божа Матінка подасть допомогу й захистить, була тоді в людях дуже сильна. Ікона стала надією й підтримкою для всього причорноморського краю. Нею благословляли на бій, перед нею давали обітниці, проносили військовими шпиталями й лазаретами, служили молебні. І Божа Мати відгукувалася на палкі молитви. Восени 1855 року до Одеси наблизилась ескадра із 120 ворожих кораблів і стала обстрілювати місто. Чекали особливо жахливого бомбардування. Тоді на Соборній площі зібралося майже все населення Одеси. Перед Касперською іконою стали відправляти молебні, а потім, з благословення владики, почали читати покаянний канон. Люди просили Небесну Заступницю вберегти місто від руйнування. І ось на Покрову впав на море густий туман. Ворожа ескадра заблукала в ньому й змушена була відійти від берегів Одеси. Так Цариця Небесна врятувала місто. Проте у Севастополі все сталося інакше. Місто було в облозі. Преподобний Інокентій, архієпископ Херсонський і Таврійський, важачи життям, привіз сюди Касперський чудотворний образ, аби духовно підтримати військо. Він послав до головнокомандуючого Меншикова прохання зустріти ікону як годиться - біля воріт міста, “Се Цариця Небесна гряде врятувати Севастополь", - накаав передати він. Але пихатий можновладець відповів: “Даремно турбували Царицю Небесну. Ми й самі впораємося” ...І Севастополь був узятий ворогом...
Відтоді минуло понад півтора століття. Багато змін відбулося у світі й на українській землі. Але одне залишається незмінним: Господь, Пречиста Діва, всі Сили Небесні чують молитви людини й допомагають їй. І ті, хто відкидав небесну допомогу, не вірить у Бога й у силу молитви, самі винні у своїх бідах. Ми не повинні брати приклад із таких людей. Ми - християни, тож маємо в усьому покладатися на Господа й у всіх справах просити допомоги в Нього й у нашої Заступниці, Матері Божої, Яка часто подає нам поміч через Свої чудотворні ікони. Однією з таких ікон є Касперський образ. Він дотепер зберігається в Свято-Успенському соборі Одеси.
Галина Манів
Більше оповідань та віршів у Осінній книжці.
Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
