Ікона Божої Матері Одигитрія Львівська є однією із найдавніших святинь та найзагадковіших пам’яток української церковної культури. Символічно, що, даруючи милість та материнську опіку місту Львову, Пресвята Богородиця-Одигитрія впродовж усієї історії благословляла Своєю благодатною присутністю всіх християн міста Львова – православних, оскільки її написав іконописець для одного із православних храмів Львова; католицьких, бо саме з часу освячення в латинському кафедральному соборі маємо першу задокументовану її дату; вірменських, оскільки продовж тривалого часу вірменські архієпископи зберігали святиню. Важливим є те, що й сьогодні до святого образу молитовно звертаються християни, а ікона Пресвятої Богородиці із музейної каплиці Львівської національної галереї мистецтв дарує зцілення тим, хто до неї приходить.
Під час виставки вірменських пам’яток у Львові 1932 року ікона вперше стала предметом наукових досліджень мистецтвознавців. На той час ікона знаходилася в каплиці палацу вірменських архієпископів. Тоді дослідники М. Гембарович і Т. Маньковський характеризували образ як ікону «візантинізуючої Мадонни» перемальовану близько 1534 року. Датування пам’ятки опиралося на найдавніший запис на звороті ікони, який засвідчує її освячення Львівським латинським архієпископом Бернардом Вільчеком саме цього року, інші зазначені на іконі дати 1586 та 1671 рр., вказують на час «відновлень» – перемалювань зображення.
Після Другої світової війни ікона на певний період зникла з поля зору, і знову привернула увагу громадськості у 1984 році, коли потрапила до фондів Львівської картинної галереї. За свідченням директора галереї, відомого українського мистецтвознавця, Героя України Бориса Григоровича Возницького, приніс ікону в червні 1984 року інженер Андрій Отко. З його слів, у 40-х рр. XX ст. ікону переховувала вчителька школи вірменок-бенедиктинок п. Станкевич. Після смерті вчительки ікона опинилась у її вихованки Софії Блонської, матері А. Отка.
У відділі реставрації картинної галереї (нині – Львівська національна галерея мистецтв) було розкрито первісний авторський живопис, який зберігся без суттєвих втрат, усунуто пізніші записи XVI – XVII ст. Відрізані зверху і знизу краї дошки вирішили не реконструювати, не поновили втрат грунту, не робили тонування. Для експонування ікони виготовили спеціальне обрамлення з мікрокліматом, що перешкоджало деформуванню основи. Реставраційні роботи виконав художник-реставратор вищої категорії Володимир Мокрій. У 1987 році ікону Богородиці Львівську представили на виставці, і вона увійшла до каталогу відреставрованих творів мистецтва з датуванням, яке запропонував Б. Г. Возницький – 1360 рік.
Згідно з концепцією Б. Г. Возницького, ікону перенесли з котроїсь із православних церков до латинської кафедри у зв’язку із тим, що пожежа в місті 1527 року знищила оздобу інтер’єру храму. В другій половині XVI ст., коли Католицька Церква активно впроваджувала в життя рішення Тридентського собору, ікону, як створену іновірцем, 1586 року переписав, можливо, вірменський маляр Павло Богуш. Коли ж Львівський латинський архієпископ Ян Димітр Соліковський ініціював «очищення костелів від чужих ікон», образ передали вірменам. Таким чином, Львівська ікона Богородиці зберігалася у вірменському соборі до XX ст. Одним із аргументів на користь раннього датування ікони XIV ст. (1360 р.), Б. Г. Возницький вважає стилістичну близькість образу із «Мадонною з Вевержі», що зберігається у Національній галереї в Празі.
Таким чином, історія виникнення святині та унікальної пам’ятки може бути пов’язана з пізньовізантійською традицією ісихастського іконописання (йдеться про образ на темному тлі), що була характерною для православної церковної культури XIV – XV cт.ст.
Упродовж століть Пресвята Богородиця вислуховує прохання та молитви і через милість її Божественного Сина дарує людям зцілення духовних і тілесних немочей. Відомі випадки, коли після молитов перед Львівською іконою Богородиці видужували онкологічно хворі, а також зцілялися жінки, які страждали від безпліддя.
4 грудня 2010 року у Свято-Покровському кафедральному соборі Української Православної Церкви Київського Патріархату в присутності Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, преосвященного Димитрія, митрополита Львівського і Сокальського, та сонму єпископів, священнослужителів і вірних прославлено Львівську ікону Божої Матері «Одигитрія». Протягом дня іконі Богородиці поклонилися тисячі віруючих, Святійшим Патріархом було освячено чотири точних списки ікони.
Священний Синод встановив день особливого шанування Львівської ікони Богородиці «Одигитрія» із внесенням до Православного церковного календаря. Святкування звершувати як перехідне – у перший недільний день після дня пам’яті святого великомученика Юрія Переможця (23 квітня ст.ст. – 6 травня н.ст.), небесного покровителя м. Львова.
