На сьогоднішній день немає одностайної думки дослідників щодо автора і часу створення Волинської Богоматері. Одні історики вважають, що ікона написана у 1289 році для кафедрального собору на замовлення князя Мстислава Даниловича, який переніс свою резиденцію з Володимира-Волинського й куди було перенесено єпископську кафедру. Інші - на зламі XIII–XIV ст., а то і в середині ХV ст., коли ікона опинилась в луцькому храмі Покрови Пресвятої Богородиці. Існує думка, що автором цієї ікони є святитель Петро, митрополит Київський (а потім і Московський) і всієї Русі чудотворець (Ратенський), родом волинянин. Він тривалий час служив Богу та людям у місцевості, яка зараз належить до північної частини Львівської області.
1962 року експедиція у складі мистецтвознавців Григорія Логвина та Людмили Міляєвої знайшли цю ікону у храмі Покрови Пресвятої Богородиці м. Луцьк. Того ж року образ відреставрував М. Перцев (за участю І. Яригіної та І. Ярославцева) у майстерні Державного російського музею Ленінграда. Наступна реставрація відбулася в 1997 році в Національному художньому музеї України С. Кулаковим, де ікона зберігається сьогодні. Також у Музеї волинської ікони зберігається точна копія.
«Волинська Богоматір» належить до іконографічної схеми «Дороговказиці» (по-грецьки «Одигітрія») і має особливий, рідкісний на Україні тип «Прекрасної собою» (по-грецьки «Перивлепта»). Матеріал і техніка виконання: дерево (липа), паволока (лляне полотно, наклеєне на дошку), левкас (ґрунт із крейди і клею), жовткова темпера, позолота. Розміри: 85х48х2,5 см.
Стилістично вона пов’язана з волинською школою, яка продовжила традиції візантійського та давньоруського малярства. Колір в іконі чистий, яскравий, світлоносний, тому що Богородиця з Дитям є носіями божественного світла. Неосяжну велич образів виражено звучанням трьох основних кольорів: червоного, синього і жовтого, які поглиблюють темно-коричневий мафорій (плащ, що огортає голову і плечі) Марії до майже чорного, чим вносить відчуття невимовної скорботи. У ті часи тему радості незмінно супроводжувала тема печалі, яка мала благородний, одухотворений вияв і не переходила у відчай.
Очі Богоматері не просто смутні – погляд її благальний. Вона наче просить людей об’єднатися в боротьбі з ворогами, захистити жінок і дітей. За традицією візантійського мистецтва, очі на іконах малювали пропорційно більшими від природних, надзвичайно виразними. З якого б місця не дивилися ви на них, вони спрямовані на вас, вони «всевидящі». Цим досягався особливий, живий зв’язок між глядачем і образом святого чи святої на іконі.
Дослідники відносять Волинську ікону Божої Матері до творів місцевої іконописної школи, хоча і відзначають охридський і балканський вплив.
День святкування - 13 липня за новим стилем.
1962 року експедиція у складі мистецтвознавців Григорія Логвина та Людмили Міляєвої знайшли цю ікону у храмі Покрови Пресвятої Богородиці м. Луцьк. Того ж року образ відреставрував М. Перцев (за участю І. Яригіної та І. Ярославцева) у майстерні Державного російського музею Ленінграда. Наступна реставрація відбулася в 1997 році в Національному художньому музеї України С. Кулаковим, де ікона зберігається сьогодні. Також у Музеї волинської ікони зберігається точна копія.
«Волинська Богоматір» належить до іконографічної схеми «Дороговказиці» (по-грецьки «Одигітрія») і має особливий, рідкісний на Україні тип «Прекрасної собою» (по-грецьки «Перивлепта»). Матеріал і техніка виконання: дерево (липа), паволока (лляне полотно, наклеєне на дошку), левкас (ґрунт із крейди і клею), жовткова темпера, позолота. Розміри: 85х48х2,5 см.
Стилістично вона пов’язана з волинською школою, яка продовжила традиції візантійського та давньоруського малярства. Колір в іконі чистий, яскравий, світлоносний, тому що Богородиця з Дитям є носіями божественного світла. Неосяжну велич образів виражено звучанням трьох основних кольорів: червоного, синього і жовтого, які поглиблюють темно-коричневий мафорій (плащ, що огортає голову і плечі) Марії до майже чорного, чим вносить відчуття невимовної скорботи. У ті часи тему радості незмінно супроводжувала тема печалі, яка мала благородний, одухотворений вияв і не переходила у відчай.
Очі Богоматері не просто смутні – погляд її благальний. Вона наче просить людей об’єднатися в боротьбі з ворогами, захистити жінок і дітей. За традицією візантійського мистецтва, очі на іконах малювали пропорційно більшими від природних, надзвичайно виразними. З якого б місця не дивилися ви на них, вони спрямовані на вас, вони «всевидящі». Цим досягався особливий, живий зв’язок між глядачем і образом святого чи святої на іконі.
Дослідники відносять Волинську ікону Божої Матері до творів місцевої іконописної школи, хоча і відзначають охридський і балканський вплив.
День святкування - 13 липня за новим стилем.
