Великий князь Київський Ігор Ольгович, у святому хрещенні Георгій, у 1146 році був розгромлений і взятий в полон князем Ізяславом і замкнений в одному з монастирів Переяслова (нині Переяслав-Хмельницький). Далеко від суєти світу цього, важко хворий, він став розкаюватися в своїх гріхах і просив дозволити йому постригтися у ченці. 5 січня 1147 єпископ Переяславський Євфимій постриг його в чернецтво з ім'ям Гавриїл. Незабаром він видужав і був переведений в Київський Феодорівської монастир, де прийняв схиму з ім'ям Ігнатій і цілком віддався чернечим подвигам. Але дух братовбивчої ненависті бушував над Києвом. Чернігівські князі, двоюрідні брати Ігоря, замислили заманити Ізяслава Київського в спільний похід - з тим, щоб захопити його або вбити. Змова відкрилася, коли князь був уже на шляху до Чернігова. Обурені кияни, дізнавшись про підступність чернігівців, обрушили помсту на ні в чому неповинного князя-схимника. 19 вересня 1147 святий Ігор був по-звірячому вбитий.
Господь прославив страждальця дивами. З благословення митрополита Климента Смолятича, ігумен монастиря Феодорівського Ананія здійснив поховання страстотерпця в храмі Київського Симоновського монастиря. 5 червня 1150, коли київський стіл був зайнятий Юрієм Довгоруким, його союзник, князь Чернігівський Святослав Ольгович, рідний брат убитого Ігоря, урочисто переніс святі мощі князя Ігоря на батьківщину, в Чернігів, де вони були покладені в раку "з теремом" у кафедральному Спаському соборі. Тоді ж було встановлене святкування пам'яті святого.
Пам'ять - 2 жовтня, а святкування перенесення мощей - 18 червня (нов. ст.)
Перекладено з days.pravoslavie.ru.
hram.lviv.ua
