З раннього дитинства він вивчав Закон Божий. Коли Ісус Христос прийшов на землю, Матфій увірував у Нього як у Месію. Він став послідовником Христа та одним з його учнів. Матфій проповідував Євангеліє в Малій Азії, Македонії, Іудеї та Єрусалимі, неодноразово наражаючись на смертельну небезпеку. Якось ув'язненого Матфія змусили випити отруєний напій. Апостол не тільки залишився неушкодженим, а й зцілив інших в'язнів, які від отрути втратили зір. Багатьох він навернув у віру Христову, неодноразово наражаючись на серйозну небезпеку, а в 63-му році прийняв мученицьку смерть.
Пам'ять - 22 серпня (нов.ст.).

Мученик Єлевферій служив постільничим при дворі імператора Максиміана Геркула. Розгульне життя знаті гнітило його душу, і тоді він знайшов розраду у вірі в Ісуса Христа. Прийнявши християнство, неофіт усамітнився в заміському маєтку, влаштувавши в ньому церкву. Свою відсутність при дворі подвижник пояснював хворобою. Та якось один з його слуг доніс імператорові, що Єлевферій став християнином. Розгніваний правитель за відмову вклонятись ідолам стратив святого. Спершу нетлінні мощі Єлевферія знаходилися в Константинополі, а згодом їх перенесли до італійського міста Теате.
Свята преподобномучениця Євдокія жила в 4-у столітті й була знатною римлянкою. Її, як і інших 9 тисяч християн, захопили в полон війська перського царя-завойовника Сапора-II. У неволі свята Євдокія не впала у відчай, а стала проповідувати серед перських жінок і багатьох навернула до Христової віри. Праведниця чудово усвідомлювала, яка кара чекає на неї, та це не зупиняло її. Незабаром преподобномученицю викрили й засудили до страти. Приймаючи смерть, вона продовжувала молитися.
Пам'ять мч. Єлевферiя та прмц. Євдокiї згадується 17 серпня за нов. ст.

Преподобний Косма пустельник жив в VI столітті в Фаранській пустелі, в Палестині. Це був суворий постник, мужній захисник Православної віри і догматів, глибоко знав Святе Письмо і твори отців Церкви. Він мав звичай молитися всю ніч з суботи на неділю. Прийшовши одного разу в Антиохію, преподобний помер там. Патріарх наказав поховати його в монастирі. Авва Василь розповідає, що, коли він прийшов вклонитися мощам святого Косми, там знаходився жебрак, який сказав йому: "Великий старець, якого ви поховали тут!" і повідав, що він лежав 12 років розслабленим і отримав зцілення за молитвам святого Косми.
Пам'ять - 16 серпня (н.ст.).

Те, про що я вам розповім, - зовсім не казка, а справжнісінька історія. А відбувалися ці події у нас, в Україні.
Давно-давно, десь на початку 16 століття, жив-був один князь на ім'я Георгій. Мешкав він у містечку Дубровиця, що на Рівненщині, а походив зі славного роду князів Ольшанських. Його дуже шанували волиняни. Ще б пак! Такого відважного захисника рідних земель від частих нападів татар годі було й шукати. Окрім того, уславився він багатьма богоугодними справами. Був Георгій людиною багатою, але й щедрою. Опікувався Києво-Печерським монастирем, якому жертвував чималі кошти.

Було...Літописця невтомне перо
Засвідчило факт, що у давнім столітті
В містечку Дубровиці серед дібров,
Що небо торкають своїм верховіттям,
Явилось на світ незвичайне дівча,
Що ангелів кликало в сни барвінкові
Та мало у серці і в синіх очах
Нетлінну красу доброти і любові.

За часів далеких,
Древніх, як сивини,
Ув отця і неньки
Виросли два сини,

Щирі, небайдужі
До чужого болю.
Зцілювать недужих
Дав Господь їм долю.

Після Свого чудесного воскресіння Господь не раз з'являвся апостолам, щоб дати їм останні настанови. На березі Тиверіадського моря, коли вони бачилися втретє, за обідом Ісус звернувся до Симона-Петра:
- Симоне Іонин! чи любиш ти Мене більше, ніж вони?-кинув поглядом на присутніх.
- Так, Господи! Ти відаєш, що я люблю Тебе, - відповів апостол.
- Паси Мої вівці, - мовив на те Ісус і знову запитав:
- Симоне Іонин! чи любиш ти Мене?
- Так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе, - вдруге запевнив Його Петро.
- Паси Мої вівці, - повторив Ісус і спитав утретє: - Симоне Іонин! чи любиш ти Мене?
І тут смуток огорнув Петрове серце. Господь ніби не йме віри його щирим словам.

Давно колись у древній Іудеї
Священик жив Захарія з жоною.
Дітей не мали, а тому юдеї
Обходили неплідну стороною.

В той день служив Захарія у Храмі,
Коли з'явився Янгол перед очі:
-Не бійся, муж, твою молитву саме
Почув Господь, а глас Його пророчий.

Дивовижними подвигами ченців-відлюдників прославилась у 4-му столітті Фіваїдська пустеля, що в Єгипті. Серед них - преподобний Онуфрій Великий. З молодих років він виховувався в одному з фіваїдських монастирів, а потім вирішив наслідувати життя пустельників. Таємно вийшовши з обителі, він побачив яскравий промінь, що вказував йому шлях до місця майбутніх подвигів. Згодом біля печери, де оселився преподобний, виросла пальма. Дванадцять гілок почергово приносили плоди, що втамовували святому спрагу. Православна Церква вшановує пам'ять угодника Божого, який прожив у цілковитій самотності в дикій пустелі 60 років 25 червня (за новим стилем).

Після смерті митрополита Київського Михаїла (очолював Київську кафедру з 1131-1145 рр.) князь Ізяслав вирішив висвятити на митрополита Київського Клима Смолятича. Він запросив цього монаха із Смоленська і хотів висвятити руськими єпископами без згоди вселенського патріарха, як це було раніше. Ізяслав скликав собор руських єпископів і наказав їм висвятити схимомонаха Клима в митрополита Київського і всієї Русі. Не всі єпископи погодились, але деякі, які хотіли догодити князю, посвятили Клима в єпископи головою святого Клима, Папи Римського, яка була привезена святим князем Володимиром із Херсонеса в Київ.
Пам’ять блаженного Костянтина, митрополита Київського і всієї Русі вшановується 18 червня.

Великомученик Іоанн був купцем із Трапезонта. Одного разу, подорожуючи на кораблі у своїх справах, виступив, відстоюючи православну віру. Коли корабель прибув до Білгород-Дністровського (Аккерман), управитель міста — язичник — за доносом одного з тих, хто сперечався на кораблі з Іоанном, наказав схопити його й ув’язнити. Він наполягав, щоб Іоанн відмовився від православ’я і в молитві прославив сонце, зорі й приніс жертви небесним світилам, обіцяючи йому великі почесті.
Іоанн відмовився виконати його пропозицію і прославив істинного Бога Ісуса Христа, при цьому сказавши управителю: «Прошу тебе не рахуй богом сонце, яке бачиш на небі, бо це світило поставлене Творцем для служіння людям і створене на четвертий день. А творіння Його не може бути богом».
Пам’ять великомученика Іоанна Сочавського вшановується 15 червня.