Святий апостол Варфоломій родом з Кани Галилейської, належав до числа 12-тьох апостолів Христових. Після Зішестя Святого Духа в день П’ятдесятниці йому і апостолові Филипові (пам’ять 14 листопада) випав жереб проповіді Євангелія в Сирії та Малій Азії. Благовістячи, вони то розходилися різними містами, то сходилися знову. Святого апостола Филипа супроводжувала сестра, діва Маріамна. Проходячи містами Сирії і Мізії, вони зазнали багато скорбот і напастей, їх побивали камінням і у’язнювали. В одному з селищ вони зустрілися з апостолом Іоаном Богословом і разом відбули у Фрігію. У місті Ієраполі силою своїх молитов вони знищили величезну єхидну, якій язичники поклонялися як божеству. Святі апостоли Варфоломій та Филип із сестрою свою проповідь підтверджували багатьма знаменнями.В Ієраполі жив чоловік на ім’я Стахій, який був 40 років сліпим. Коли він дістав зцілення, то ввірував у Христа і охрестився. Поголос про це рознісся містом, і до будинку, де мешкали апостоли, зійшлася безліч народу. Хворі й біснуваті звільнялися від своїх недугів, багато хто охрестилися. Начальник міста наказав схопити проповідників і кинути у в’язницю, а дім Стахія спалити. На суді язичницькі жерці виступили зі скаргою, що чужоземці відвертають народ від поклоніння вітчизняним богам.
Вважаючи, що чарівна сила полягає в одязі апостолів, правитель наказав зірвати його. Діва Маріамна зробилася в їх очах, як вогняний смолоскип, і ніхто не зміг доторкнутися до неї. Святих засудили до розп’яття. Апостол Филип був піднятий на хрест долілиць головою. Почався землетрус, земля, що розступилася, поглинула правителя міста, жерців і багато люду. Інші злякалися й кинулися знімати Апостолів з хреста. Оскільки апостол Варфоломій був підвішений невисоко, то його зняли швидко. Апостол же Филип помер. Поставивши Стахія єпископом Ієраполя, апостол Варфоломій і блаженна Маріамна полишили це місто.
Благовістячи Слово Боже, Маріамна пішла в Лікаонію, де мирно спочила (пам’ять її 17 лютого). Апостол Варфоломій відбув до Індії, де переклав з єврейської на місцеву мову Євангеліє від Матфея і навернув до Христа багато язичників. Він відвідав також Велику Вірменію (країну між рікою Курою і верхів’ями рік Тигру і Євфрату), де вчинив багато чуд і зцілив одержиму бісом дочку царя Полімія.
В знак подяки цар надіслав апостолові подарунки, але той відмовився їх прийняти, сказавши, що бажає тільки спасіння людських душ. Тоді Полімій з царицею, зціленою царівною і багатьма близькими прийняли Хрещення. Їх приклад наслідували мешканці десяти міст Великої Вірменії. Через підступи язичницьких жерців, брат царя Астіаг схопив Апостола в місті Альбані (тепер місто Баку) і розіп’яв вниз головою. Але він і з хреста не припиняв звіщати людям добру звістку про Христа Спасителя. Тоді, за наказом Астіага, з Апостола здерли шкіру й відтяли голову. Віруючі поклали його останки в олов’яну раку й поховали. Близько 508 року святі мощі апостола Варфоломія перенесли до Месопотамії, у місто Дари.
Коли в 574 році містом заволоділи перси, християни взяли мощі Апостола й пішли до берегів Чорного моря. Але оскільки їх наздогнали вороги, то вони були змушені опустити раку в море. Силою Божою рака чудесним чином приплила до острова Ліпара. В IX столітті, після захоплення острова арабами, святі мощі були перенесені в Неаполітанське місто Беневент, а в Х сторіччі їх частина перенесена в Рим.
Про святого апостола Варфоломія є згадка в життєписі Йосипа піснеписця (+ 883, пам’ять 4 квітня). Отримавши від одного чоловіка частину мощів апостола Варфоломія, преподобний Йосип приніс їх до своєї обителі коло Константинополя і збудував у ім’я Апостола церкву, в якій поклав частину його мощів. Преподобний Йосип дуже хотів скласти на честь святого хвалебні пісні й ревно молив Бога дарувати йому хист до їх складання. В день пам’яті апостола Варфоломія преподобний Йосип побачив його у вівтарі.
Той прикликав Йосипа, взяв з престолу святе Євангеліє і поклав йому на груди зі словами: “Нехай благословить тебе Господь, нехай твої пісні будуть солодкими для всесвіту”. Відтоді преподобний Йосип почав писати гімни і канони та прикрасив ними не тільки свято Апостола, але й дні пам’яті багатьох інших святих, склавши близько 300 канонів. Святителі Іоан Золотоустий, Кирил Александрійський, Єпифаній Кіпрський і деякі інші вчителі Церкви вважають апостола Варфоломія одною й тою ж особою, що і Нафанаїл (Ін. 1, 45 - 51; Ін. 21, 2).
Пам'ять - 24 червня, 13 липня (Собор 12 апостолів), 7 вересня (перенесення мощей).
