Бесіда була виголошена, ймовірно, 387 року на свято Богоявлення, тобто після бесіди у день Різдва Христового.Проти неприсутніх на священних зібраннях
Усі ви сьогодні в радості, і тільки я в печалі. Коли я дивлюся на це духовне море і бачу незліченне багатство церкви, а потім подумаю, що після завершення свята ця безліч. відійшовши, знову відійде від нас, то мучуся і печалюся в душі від того, що Церква, яка народила стільки дітей, може утішатися ними не під час кожного зібрання, а тільки у свята. Яке було б духовне піднесення, яка радість, яка слава для Бога, яка користь для душ, якби ми під час кожного зібрання бачили огорожу церкви такою наповненою! Мореплавці і керманичі роблять усе, щоб переплисти море і досягти пристані, а ми піклуємося про те, щоб безперестану носитися по морю, постійно занурюватися у хвилі життєвих справ, крутитися на площах і в судилищах, а тут зустрічатися ледь раз чи двічі за цілий рік.
Хіба ви не знаєте, що Бог поставив у містах церкви, наче пристані у морі, щоб ми, забігаючи сюди від бурі життєвого сум’яття, насолоджувалися надзвичайною тишею? Справді, тут не потрібно боятися ані розбурханих хвиль, ані нападу розбійників, ані навали лиходіїв, ані сили вітрів, ані засідки звірів - ця пристань вільна від усього того, це - духовна пристань для душ. І ви самі є свідками сказаного. Якби хто-небудь з вас розкрив тепер свою совість, то побачив би всередині в собі великий спокій: ані гнів не хвилює, ані похіть не збуджує, ані заздрість не сушить, ані гордість не підносить, ані пристрасть марнославства не їсть — усі ці звірі приборкані, бо слухання Божественного Писання, ніби якась божественна чарівна пісня, проникає через спух у душу кожного і присипляє ці божевільні пристрасті. То як не жаліти тих, котрі, маючи можливість насолоджуватися таким спокоєм, не звертаються і постійно не приходять до нашої матері-церкви? Яке заняття більш корисне від цього ти можеш вказати мені? Які зібрання кориснішої що перешкоджає, щоби бути тут?
Ти, звичайно, скажеш мені, що перешкодою брати участь у цих прекрасних зібраннях для тебе буває бідність. Але це - безпідставна причина. Тиждень має сім днів. Ці сім днів Бог розділив з нами так, що Собі не взяв більше і нам не дав менше, і навіть не розділив їх порівно - не взяв Собі три і не дав нам три, але тобі виділив шість днів, а для Себе залишив один. А ти і цього дня не хочеш утриматися від життєвих справ, але як чинять святотатці, так насмілюєшся чинити і ти з цим днем, викрадаючи його і використовуючи задля життєвих турбот, тоді як він освячений і призначений для слухання духовних повчань. Але для чого говорити про весь день? Як учинила вдовиця з милостинею (Мк. 12, 42), так учини і ти з часом цього дня. Вона поклала дві лепти і придбала від Бога велику ласку, так і ти виділи для Бога дві години і внесеш у свій дім прибуток незліченних днів. А коли не виділиш, тоді дивися, щоб ти, не бажаючи виділити від земних захоплень бодай малої частини дня, не втратив того, над чим трудився цілі роки. Бог, коли зневажають Його, може знищити і зібрані багатства, як Він, погрожуючи, говорив юдеям, коли вони не піклувалися про храм. “Що принесете додому, те Я розвію”, — говорить Господь” (Агг. 1, 9).
Якщо ти приходиш до нас раз чи двічі на рік, то, скажи мені, чого доброго ми можемо навчити тебе про душу, про тіло, про безсмертя, про Царство Небесне, про покарання, про геєну, про довготерпіння Боже, про прощення, про покаяння, про Хрещення, про відпущення гріхів, про створіння небесні і земні, про людську природу, про ангелів, про підступність бісів, про підступи диявола, про поведінку, про догмати, про правдиву віру, про спотворені єресі? Це і набагато більше повинен знати християнин і про все давати відповідь тим, хто запитує вас. А ви не можете знати навіть найменшої частки із цього, бо збираєтесь сюди раз на рік і то мимохідь, за звичаєм свята, а не через побожне щире натхнення. І те було б добре, якби той, хто присутній тут під час кожного зібрання, міг цілком осягати все це.Багато хто з вас, тут присутніх, маєте рабів і синів і, коли маєте намір віддати їх учителям мистецтв, яких оберете, то водночас робите для них свій дім недоступним раз і назавжди і, приготувавши для них одяг, їжу і все необхідне, поселяєте їх разом з учителем, забороняючи приходити у ваш дім, щоб через постійне перебування там, не переймаючись ніякими турботами, їхнє навчання було успішним. Однак навчитися не звичайного мистецтва, а найбільшого зі всіх - як догодити Богові й отримати небесні блага, - ви думаєте, що це можна зробити мимохідь? Хіба це не безумно? А що ця наука є справою, яка вимагає великої уваги, послухай, що говорить Христос: “Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смирний серцем ” (Мф. 11, 29). А також пророк: “Прийдіть, діти, послухайте мене, я страху Господньому навчу вас” (Пс. 33,12). І далі: “Заспокійтесь і пізнайте, що Я - Бог” (Пс. 45, 11). Отже, хто хоче засвоїти цю мудрість, повинен присвятити для цього заняття багато часу.
Продовження
