День, який тоді ще не був загальновідомим, але незабаром перед тим став відомим від деяких що прийшли із Заходу і сповістили про нього.Ця бесіда була виголошена Золотоустим, як вважають, 25 грудня 386 року. Раніше в Антіохії, як і скрізь на Сході, Різдво Христове святкували в один день із Богоявленням, 6 грудня. Звичай святкувати Різдво 25 грудня був принесений із Заходу приблизно за 10 років до цього, а тому був новим для Антіохійської Церкви. Це спричинило серед Антіохійської пастви суперечки: одні визнавали його, інші відкидали. Цією бесідою Святитель хотів припинити ці суперечки і наводить три докази на користь того, що день Різдва Христового необхідно святкувати окремо, 25 грудня.
Те, через що колись печалилися праотці і що провіщали пророки, що бажали бачити праведники, те сьогодні звершилося. “Бог на землі явився в плоті і перебував між людьми” (Вар. 3,38). Тому радіймо і веселімося, улюблені. Бо коли Іоан, ще будучи в утробі матері, заграв радісно під час приходу Марії до Єлизавети, то тим більше ми, які дивимося не на Марію, а на Самого Спасителя нашого, народженого сьогодні, повинні радіти і веселитися, захоплюватися й дивуватися величі домобудівництва (Божого), яке перевершує всякий розум. Уяви, як було б велично, якби ми побачили сонце, що зійшло з небес, іде по землі і виливає на всіх своє проміння. Якщо ж було б дивно бачити таку подію із видимим для всіх світилом, то подумай і розсуди тепер, як велично бачити Сонце правди, що виливає Своє проміння з нашої плоті і просвічує наші душі. Давно я прагнув бачити цей день і не просто бачити, але при такій безлічі народу, і безперестану молився, щоб наше зібрання було таким велелюдним, яким бачимо його тепер.
Отже, це збулося й отримало своє завершення. Хоч немає ще й десяти років, як цей день став відомим і знаним для нас, але завдяки вашій щирості він так прославився, начебто був здавна і впродовж багатьох років нами шанований. Тому не погрішив би той, хто назвав би його і новим, і водночас стародавнім. Новим, бо він недавно став відомим для нас, а старим і давнім, бо він скоро зрівнявся з найдавнішими і зріс до однакового з ними ступеня. Прекрасні і благородні рослини, будучи посадженими в землю, скоро досягають великої висоти і приносять щедрі плоди. Так і цей день, який для тих, що живуть на Заході, здавна відомий, а до нас принесений тепер, декілька років тому, і раптом так зріс і приніс такі щедрі плоди, що, як можемо тепер бачити, огорожі наші наповнені і вся церква тісна через багатолюдність. Тому за таку ретельність очікуйте для себе від народженого сьогодні у плоті Христа гідної нагороди. І Він, звичайно, нагородить за таку ревність, оскільки любов і вияв уваги до цього дня є найбільшим доказом любові до Народженого. Якщо ж необхідно принести що-небудь і від нас, співслужителів ваших, то і ми принесемо те, що нам під силу, або, краще, що благодать Божа дасть нам сказати задля вашої користі.
Про що ж ви хочете слухати сьогодні? Про що ж ще, як не про цей день? Я добре знаю, що чимало ще й тепер сперечаються між собою, одні - засуджуючи, інші - виправдуючи, і скрізь багато говорять про цей день, одні - проти нього, доводячи, що він новий, недавній, щойно введений, а інші - за нього, стверджуючи, що він древній і давній, бо ще пророки пророкували про Його Різдво, і здавна цей день відомий і славний для всіх від Фракії до Кадикса. Отже, про це й почнемо розмову. Якщо цей день, будучи спірним, користується у вас такою любов’ю, то зрозуміло, що коли стане більш відомим, коли розумне наставляння викличе у вас до нього більшу прихильність, тоді він буде мати набагато більшу шану.
Я можу навести три докази, з яких ми конкретно довідаємося, що саме в цей час народився Господь наш Ісус Христос, Бог-Слово. З цих трьох доказів один полягає в тому, що це свято так скоро скрізь стало відомим, досягло такої висоти і прославилося. І як Гамалиїл говорив про (християнську) проповідь, що "якщо це починання і це діло від людей то воно зруйнується, а якщо від Бога, то ви не зможете знищити його; стережіться, щоб вам не стати і богоборцями" (Діян. 5, 38-39), так і я зі сміливістю сказав би про цей день що оскільки Бог-Слово — від Бога, тому він (тобто день цей) не тільки не пропаде, але з кожним роком буде зростати і ставати більш знаменитим. Проповідь через небагато років охопила весь світ. І хоч ті, котрі скрізь поширювали її, були теслярами, рибалками, невченими, простаками, однак простота служителів ніскільки не зашкодила їй, бо сила Того, Кого проповідували, наперед улаштовувала все, знищувала перешкоди і виявляла власну могутність.
ПРОДОВЖЕННЯ
Джерело: Повне зібрання творінь святителя Іоана Золотоустого. Том II. Книга 2. Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату. Київ-2009.
Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
