Не будьмо ж невдячними до Господа, а, відповідно до наших сил, будемо всі приносити все - віру, надію, любов, цнотливість, милосердя, любов до подорожніх. І в чому я переконував вас раніше, в тому ж переконую і тепер і ніколи не перестану переконувати. У чому ж саме? Маючи намір приступити до цієї страшної і Божественної Трапези і святих Тайн, робіть це зі страхом і трепетом, з чистою совістю, з постом і молитвою, без шуму, не турбуючи і не штовхаючи ближніх. Бо це є ознакою крайнього безумства і надзвичайної зневаги, і на тих, котрі так чинять, накликає велику кару і помсту.Уяви, людино, до якої Жертви ти маєш намір торкнутися, до якої Трапези приступити! Зверни увагу, що ти, будучи землею і попелом, причащаєшся Крові і Тіла Христа. Коли цар запрошує вас на бенкет, то ви возлежите зі страхом і приймаєте запропоновані страви з повагою і спокоєм. А коли Бог запрошує до Своєї Трапези і пропонує Свого Сина, коли ангельські сили стоять зі страхом і трепетом, херувими закривають свої обличчя і серафими з трепетом волають: “Свят, Свят, Свят Господь , - як ти, скажи мені, насмілюєшся кричати і з шумом приступати до цього духовного Бенкету? Хіба ти не знаєш, що в цей час душа повинна бути наповнена глибокою тишею? Необхідні великий мир і спокій, а не шум, гнів і сум’яття, оскільки це робить душу, яка приступає, нечистою. Яке може бути прощення, якщо ми після такої безлічі гріхів навіть тоді, коли приступаємо до Таїнства, не очищаємо себе від тих божевільних пристрастей?
Що ще може бути необхідніше за те, що запропоновано тут? Що нас так бентежить, що ми, залишивши духовне, кинулися до плотського? Ні, прошу і благаю, не будемо викликати на себе гнів Божий. Запропоноване тут — це спасенні ліки для наших ран, невичерпне багатство, яке подає нам Царство Небесне. Тому будемо приступати з трепетом, дякувати, припадати, сповідуючи свої гріхи, проливати сльози, оплакуючи свої нещастя, підносити до Бога щирі молитви і, так очищаючи себе, що наближаються до Царя Небесного. А прийнявши непорочну і святу Жертву, будемо цілувати її, обіймати її очима, зізвати свій дух, щоб наше зібрання не спричинилося для нашого суду чи осуду, але для чистоти душі, для любові для побожності, для примирення з Богом, надійного спокою і для застави незліченних благ, - щоб ми і себе освятили, і ближнім подали повчання.
Про це я часто говорю і не перестану говорити. Бо яка користь - приходити сюди даремно, просто так, не навчаючись нічому корисному? І яке надбання - завжди говорити так, щоб угодити вам? Цей час, улюблені, короткий, тому будемо пильнувати зі світлим розумом, утримуватися, щиро піклуватися про всіх і в усьому виявляти богобоязливість. Чи потрібно слухати Божественні слова, чи молитися, чи приступати (до Таїнства), чи робити будь-що інше — це має робитися зі страхом і трепетом, щоб через недбальство не викликати на себе прокляття, бо "проклятий, - говорить (пророк), - хто діло Господнє робить недбало" (Єр. 48, 10). Шум і гнів є образою для Жертви, яка приноситься. Надзвичайне недбальство - приступати до Бога оскверненим. Послухай, що говорить про це Апостол: “Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог” (1 Кор. 3, 17).
Отже, не будемо замість примирення з Богом збуджувати Його гнів, але, виявляючи всю старанність, у всій красі і спокої душі будемо приступати з молитвою й упокореним серцем, щоб і цим умилостививши Владику нашого Ісуса Христа ми змогли отримати обітовані нам блага через благодать і людинолюбство Самого Господа нашого Ісуса Христа, з Яким Отцеві зі Святим Духом слава, держава, честь нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
Джерело: Повне зібрання творінь святителя Іоана Золотоустого. Том II. Книга 2. Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату. Київ-2009.
Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
