Ось про цей день ми пояснили вам усе. Скажу ще про одне і зупинюся, щоб надати можливість сказати більше нашому спільному вчителю.Оскільки чимало хто з еллінів (тобто язичників), слухаючи, що Бог народився в плоті, глумлячись, сміються і багатьох простаків непокоять і бентежать, тому необхідно і їм сказати дещо, а також і тим, котрі бентежаться, щоб вони через слова безумних людей ніколи не відчували неспокою і не бентежилися через насміхання невірних. І малі діти часто сміються, коли ми говоримо про серйозні речі і займаємося необхідними справами, але сміх (їхній) є доказом не мізерності речей, над якими сміються, а необізнаності тих, котрі сміються. Це ж можна сказати і про еллінів, що, маючи навряд чи більше розуму, ніж діти, глумляться з того, що заслуговує благоговіння і наповнює неабияким захопленням, а те, що насправді є смішним, шанують і поважають. Однак те наше, над чим вони сміються, залишається у своїй пошані, не зазнаючи від їхнього сміху для своєї слави жодної шкоди. А їхні речі, всіляко прикрашені, виявляють власну потворність.
Хіба це не крайнє божевілля, коли вони, будучи людьми, що на кожному кроці спотикаються, втілюючи своїх богів і в камінь, і в дерево, і в нікчемних бовдурів, закриваючи їх ніби у в’язниці, думають, що не роблять, не говорять нічого ганебного, а нас, які говоримо, що Бог, улаштувавши для Себе Духом Святим живий храм і через Нього виявив благодіяння для світу, засуджують? Що ж у цьому поганого? Якщо для Бога ганебно жити в людському тілі, то набагато ганебніше - у камені і дереві, і то настільки ганебніше, наскільки камінь і дерево нижче людини, якщо тільки наш рід не здається їм більш незначущим, ніж ці бездушні речі. Вони ж насмілюються принижувати Боже єство до кішок і собак, а багато хто з єретиків - навіть до тварин ще нижчих.
Ми ж нічого такого не говоримо і ніколи не стерпіли б слухати таке, а стверджуємо те, що Христос прийняв від дівичої утроби плоть чисту, святу, непорочну і таку, яка є недоступною для будь-якого гріха, і цим відновив Своє створіння. Вони, а також манихеї, котрі поступають так само нечестиво, прирівнюючи Боже єство до собак, мавп і різних звірів (бо вони стверджують, що душі цих тварин походять від Його єства), не зворушуються і не ховаються від сорому, а про нас говорять, що ми стверджуємо негідне Бога. І це тоді, коли ми бодай чогось подібного не можемо допустити навіть в думці, але стверджуємо те, що Йому властиве, тобто, що Він, прийшовши, таким народженням відновив Своє створіння.
Скажи мені, людино, що ж ти говориш? Стверджуючи, що душа вбивць і чарівників походить від єства Божого, ти насмілюєшся засуджувати нас за те, що ми не тільки самі не допускаємо і не можемо слухати бодай чогось подібного, але й тих, котрі стверджують це, вважаємо причетними до безчестя і говоримо, що Бог, улаштувавши для Себе святий Храм, через Нього ввів у наше життя небесний порядок? І за обвинуваченнями, якими засуджуєте нас, і за нечестиві діла, якими не перестаєте чинити безчестя, хіба не заслуговуєте ви незліченних смертей? Якщо для Бога негоже жити в чистому і непорочному тілі, як ви говорите, то набагато гірше бути в тілі чарівника, грабіжника могил, розбійника чи мавпи і собаки, ніж у тілі святому, непорочному, яке нині перебуває праворуч Отця. Та й яка шкода, яке осквернення може бути для Бога від такого домобудівництва (нашого спасіння)?
Хіба ви не бачите, що це сонце має тіло матеріальне, підвладне руйнуванню і скороминуще, хоч би елліни і манихеї, слухаючи це, тисячу разів задихалися від досади? І не тільки воно, але й земля, і море, і взагалі все видиме творіння підвладне марноті. Послухай, як Павло пояснює це, коли говорить: “Створіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі того, хто його підкорив, у надії”. Далі, пояснюючи, що означає “підкорилося суєті”, він продовжує, “що й саме створіння буде визволене від рабства зотління на свободу слави дітей Божих” (Рим. 8, 20-21). Тож тепер воно скороминуще і тлінне, бо “рабство зотління” означає не що інше, як бути тлінним. Отже, якщо сонце, будучи тлінним тілом, випускаючи всюди проміння, торкається бруду, нечистот та чимало інших подібних речей і від дотику до цих тіл ніскільки не шкодить своїй чистоті, а знову збирає своє проміння чистим, подаючи свою досконалість багатьом тілам, котрі його сприймають, а саме не переймає бодай найменшого смороду й осквернення, то набагато більше Сонце правди. Владика безтілесних сил, увійшовши в чисту плоть, не тільки не осквернився, але зробив її ще більш чистою і святою.
Роздумуючи над усім цим і пригадуючи голос, який говорить: “Оселюся в них і ходитиму в них” (Лев. 26,12; 2 Кор. 6, 16), і ще: “Ви — храм Божий, і Дух Божий живе у вас” (1 Кор. 3, 16), будемо і ми говорити проти тих і закриємо безсоромні вуста нечестивих. Будемо тішитися нашими благами і прославляти Бога, Який втілився, і, відповідно до наших сил, виявимо Йому за таку ласку належну честь і вдячність. А для Бога від нас іншої вдячності бути не може, як тільки спасіння наше і наших душ та піклування про побожність.
Продовження
Джерело: Повне зібрання творінь святителя Іоана Золотоустого. Том II. Книга 2. Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату. Київ-2009.
Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
