Отже, юдейське очищення звільняло не від гріхів, а тільки від тілесної нечистоти. Наше є не таким: воно набагато вище і сповнене великою благодаттю, оскільки звільняє від гріхів, очищає душу і подає дари Духа. Іоанове ж хрещення було набагато вищим від юдейського, однак нижче за наше. Воно було ніби мостом між обома хрещеннями, який через себе веде від першого до другого, оскільки спонукало їх (юдеїв) не до дотримання тілесних очищень, а замість них перестерігало і радило переходити від пороку до чеснот і надію на спасіння поєднувати із звершенням (добрих) справ, а не з різними обмиваннями та очищенням водою. Іоан не говорив: вимий одяг твій, обмий тіло твоє, і будеш чистий, але що? “Створіть же плід, достойний покаяння” (Мф. 3, 8). Тому воно було вище юдейського, але нижче нашого, бо хрещення Іоанове не подавало Духа Святого і не подавало благодатного прощення — воно повелівало каятися, однак не мало влади відпускати гріхи. Тому Іоан і говорив: "Я хрещу вас водою..., Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем" (Мф. 3, 11). Отже, він не хрестив Духом.
Що ж означає “Духом Святим і вогнем”? Згадай той день коли Апостолам “з’явилися розділені язики, мов вогненні і спочили по одному на кожному з них” (Діян. 2, 3). А що хрещення Іоанове було недосконале, не подавало Духа і відпущення гріхів, видно з наступного. Павло, “знайшовши деяких учнів, сказав їм: “Чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши?” Вони ж сказали йому: “Ми навіть і не чули, чи є Дух Святий”. Він сказав їм: “У що ж ви хрестилися?” Вони відповідали: “В Іоанове хрещення”. Павло сказав: “Іоан хрестив хрещенням покаяння...”, - покаяння, а не відпущення гріхів. Для чого ж Він хрестив? “...Говорячи людям, щоб вірували в Грядущого за ним, тобто у Христа Ісуса. Почувши це, вони хрестилися в їм я Господа Ісуса, і, коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий” (Діян. 19, 1-6). Чи бачиш, наскільки недосконалим було хрещення Іоанове? Якби воно не було недосконале, то Павло не хрестив би їх знову, не покладав би на них рук. Звершивши те й інше, він показав перевагу апостольського хрещення і те, що хрещення Іоанове набагато нижче від нього.
Але з цього ми довідалися тільки про відмінність між хрещеннями. Тепер необхідно сказати, для чого Христос хрестився і яким хрещенням. Ані колишнім - юдейським, ні наступним - нашим, бо Він не мав потреби у відпущенні гріхів. Та й як може мати потребу в цьому Той, Хто не має жодного гріха? Він не вчинив, — сказано в Писанні, — ніякого гріха, і не було лукавства в устах Його" (1 Петр. 2, 22). І ще: “Хто з вас викриє Мене у гріху?" (Ін. 8, 46). Його плоть була причетна до Духа. Та й як могло бути інакше, коли вона від початку була вчинена Духом Святим? Отже, якщо і плоть Його була причетна до Духа Святого, і Він не був підвладний гріхам, то чому ж Він хрестився? Але насамперед нам необхідно довідатися, яким хрещенням Він хрестився, тоді і те буде для нас зрозумілим.
Яким же хрещенням Він хрестився? Не юдейським і не нашим, а Іоановим. Для чого? Для того, щоб ти через саму властивість хрещення пізнав, що Він хрестився не через гріх і не тому, що мав потребу у дарах Духа. Як ми вже показали, це хрещення не мало нічого спільного ані з тим, ані з іншим. Звідси видно, що Він приходив на Йордан не для відпущення гріхів і не для отримання дару Духа. Але щоби будь-хто із присутніх тоді не подумав, що Він приходив задля покаяння, як інші. Послухай, як Іоан застеріг і від цього. Коли до інших він говорив: “Створіть же плід, достойний покаяння” (Мф. з, 8), то послухай, що він говорить Йому: “Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?” (Мф. 3, 14). Цими словами він показав, що Христос приходив до нього не з тією потребою, з якою приходив народ, і що Він узагалі далекий був від такої потреби - хреститися саме тому, що був набагато вищий і незрівнянно чистіший від самого Хрестителя.
Для чого ж Він хрестився, якщо робив це не для покаяння, не для відпущення гріхів, не для отримання дару Духа? З двох інших причин, з яких про першу говорить учень, а про другу Він Сам сказав Іоанові. Отже, яку ж причину цього хрещення висловив Іоан? Ту, щоб Христос став відомим для народу, про що і Павло говорив: “Іоан хрестив хрещенням покаяння, говорячи людям, щоб вірували в Грядущого за ним” (Діян. 19,4). Це було завершенням хрещення.
Якби обходити дім кожного і, підійшовши до дверей, викликати на вулицю і, тримаючи Христа, говорити: “Це є Син Божий”, - то це робило б свідчення підозрілим і викликало б неабиякі труднощі. Також якби, взявши Христа, ввійти до синагоги і показати Його, то й це так само зробило б свідчення підозрілим. Але коли на Йордан зібрався весь народ зі всіх міст і знаходився на берегах ріки, то вже та обставина, що і Він Сам прийшов хреститися й отримав свідчення з неба голосом Отця і сходженням Духа у виді голуба, робило Іоанове свідчення про Нього безсумнівним. Тому він і говорить: “Я не знав Його” (1н. 1, З1), вказуючи цим на достовірність свого свідчення, бо тілесно вони були родичами між собою (“Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина” (Лк. 1,36), - говорив ангел Марії про матір Іоана. Якщо ж матері були родичками, то, вочевидь, і діти).
Отже, оскільки вони були родичами, то щоб не здавалося начебто Іоан свідчить про Христа як про родича, щоб нікому не здавалося, начебто свідчення висловлюється через дружбу чи через будь-яку подібну упереджену причину, благодать Духа улаштувала так, що Іоан провів весь свій ранній вік у пустелі. Тож Іоан як був навчений Богом, так і сповістив про Нього. Тому він і каже: “Я не знав Його”. Звідки ж ти довідався? Той, — говорить, — Хто послав мене хрестити водою, сказав мені...”. Що Він сказав тобі? “На Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим” (Ін. 1, 33). Чи бачиш, що Дух Святий зійшов на Нього не так, як зійшов першого разу, але щоб показати проповідуваного, показує Його всім Своїм натхненням, ніби перстом? Саме тому Він і прийшов на хрещення.
Була й інша причина, про яку говорить Він Сам. Яка ж саме? Коли Іоан сказав: “Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене", - то Він відповів: “Облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду” (Мф. 3,14-15). Чи бачиш розсудливість раба? Чи бачиш смиренність Владики? Що ж означає "виконати всяку правду"? Правдою називається виконання всіх заповідей, як сказано: “Обоє вони були праведні перед Богом виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно (Лк. 1,6). Оскільки виконувати цю правду повинні були всі люди, але ніхто з них не дотримався і не виконав її, тому Христос, приходячи, виконує цю правду.
