Браття! Ми святкуємо сьогодні величну й дуже важливу для спасіння людей подію з земного життя Христа Спасителя нашого — Хрещення Його від Іоана в водах Йорданських. До цієї події найближче стосуються й ті слова св. ап. Павла з його послання до свого учня Тита, що їх ми чули сьогодні. «Явилась благодать Божа, що спасає всіх людей», пише ап. Павло. Хрещення Спасителя в Йордані це є дійсно перше відкриття цієї благодаті. Тому й св. єв. Марко власне і вважає проповідь Івана Предтечі і хрещення ним Христа за початок євангелії (Мар. 1, 1).І сам Іоан Предтеча хрещення Христа в ріці Йордані вважає явленням Його Ізраїлеві (Іоан, 1, 31).
Отже коли народження Христа на землі було радістю неба, то хрещення Його в Йордані було явленням великої благодаті Його на землі, і ап. Павло словами «явилась благодать Божа, що спасає всіх людей» свідчить перш за все про свято Водохреща.
Яка ж благодать Божа явилась в хрещенні Христа? Перш за все це благодать всесвітня, що має силу спасати всіх людей, усі народи, що як повітря землю, так обгортає вона всіх людей і кожного зокрема. По-друге, це благодать, що просвіщає людей, дає їм найкращу науку про те, «щоб відцуравшись нечестя і мирських похотів, розумно, і праведно і побожно жили ми в нинішньому віці». Як проміння сонця, вона проймає всі темні закутки світу і кожної душі зокрема і всьому дає світло й життя. По третє, ця благодать «явилась не за діла праведні, що ми їх зробили», а єдино з любові Божої до людей». Зі своєї ласки Бог спас нас через купіль нового народження, цебто хрещення в воді і оновлення Духом Святим, що Його щедро вилив на нас через Ісуса Христа, Спасителя нашого» і вперше явив у вигляді голуба підчас хрещення Його.
Для чого ж Бог послав цю велику благодать через Христа Сина свого? Для чого Христос сам себе віддав за нас? Для того, щоб і в цьому житті «звільнити нас від усякого беззаконня й очистити собі людей вибраних, ревнителів добрих діл», щоб виховати в нас надію й на майбутнє щасливе життя в час явлення слави, цебто в 2-ге пришестя великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, «щоб оправдавшись благодаттю Його, зробились ми по надії наслідниками життя вічного».
Отже як сонце, зійшовши після темної ночі зразу й освітлює все й огріває й відживляє, всьому живому дає ріст, квіти, овоч і всі кращі надії ї сподівання, так і Христос, з’явившись і хрестившись на Йордані, зразу вилив на людей всі пожиточні для них дари Божі, своє світло, своє тепло, своє життя, і ця благодать в хрещенні подається кожному чоловікові. Запевне інакше сонце світить і гріє в теплих краях, інакше в холодних, інакше літом, інакше зимою, але сила його завжди одна — світло і тепло, а як засвоїти Сонце правди — Христа, це залежить від душі людини, від її віри. Лише тут — в душі, — для благодаті Божої тепла чи холодна країна, зима чи літо.
Хрещення Христа Спасителя в водах Йорданських і хрещення в ім’я Христове для всіх людей” і народів стало однаково купіллю нового духовного народження від Христа і очищення від гріхів, для всіх відкрило небо і вхід у нього, для всіх звело з неба дари Св. Духа, аби тільки щирою вірою і життям по вірі кожний хрещений засвоїв собі всі плоди хрещення. От чому сам Христос сказав: «Хто матиме віру й охреститься, спасений буде» (Мрк. 16, 15).
Але я тут мушу пригадати ті обмеження всесвітности благодати хрещення, що його намагались накинути тайні хрещення керівники церков ще з давніх часів. В боротьбі зі своїми єретиками кожна церква присвоювала лише собі благодать хрещення, а у всіх інших цієї благодаті не визнавала. На цій підставі в давніх церквах дуже було поширене перехрещування. Коли переходив християнин від церкви, що визнавалась єретичною, його обов’язково перехрещували. Цим безперечно всесвітність тайни хрещення надто обмежувалась. Наче Сонце Правди — Христос раз зійшовши над світом не всім світить, не всіх гріє і дає життя, а треба, щоб у друге, втретє сходило?!
Цю недоречність усунув лише Другий Вселенський собор, що вніс в символ віри таке визначення: «Визнаю єдине хрещення задля відпущення гріхів», тобто, що цілком досить одного хрещення для одержання всіх дарів його благодаті, щоб почати нове життя у Христі з надією на воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Отже хрещення, як духовне народження на вічне життя, може відбутись над людиною тільки один раз. Перехрещення є профанація благодаті хрещення.
Неправдиво роблять і так зв. баптисти, що не визнають хрещення дітей тому, що діти ще не можуть свідомо поставитись до цієї тайни і тому перехрещують дорослих. Але проти них свідчить і ап. Павло, коли каже, що не за діла праведні, що ми їх зробили, а з своєї ласки й чоловіколюбства Бог народжує нас в купелі хрещення і поновляє нас дарами Св. Духа. З цього ж чоловіколюбства Бог не позбавляє й дітей своєї благодати.
Велике зневаження благодати хрещення буває і тоді, коли більшої ваги надають формі хрещення, ніж вірі хресника. В цьому відношенні особливо далеко зайшла римо-католицька церква та її схоластика, яка видумала науку т. зв. «опера операта», тобто, що форма таїнства механічно, сама собою зводить благодать. На цій підставі католики кажуть, що коли над жидом, чи іншим невірним насильно виконати форму хрещення, він уже є хрещений, прийняв у себе благодать хрещення, хоч би і як цього не хотів. Як багато історія католицької церкви дає прикладів, коли цілі народи під загрозою смерті примушувано до хрещення з великим насильством над ними, їм накидалась благодать хрещення, ніби якась невільнича нахаба, від якої вони при першій змозі відмовлялись.
На таке знущання людей над благодаттю хрещення ми можемо відповісти лише словами Христа: «Дух Божий дише де хоче» (Іоан, 3- а не там, де Його примушує дихати часом зла воля людська. Запевне має своє значення і форма хрещення. Це визнав і 2-ий Вселенський собор, що умовою дійсності хрещення визнав погруження хресника три рази в воді з призиванням слів «В ім’я Отця і Сина і Св. Духа», але воля Духа Св. в хрещенні визнається найбільш вільною від усяких умов, і коли навіть баба-повитуха покропить тричі вмираючу дитину, це вважається дійсним хрещенням.
Зневаження благодаті хрещення є і в тому, коли хрещенню надають більш юридичного, ніж благодатного значення, вважають, що чоловік хрещенням приєднується не до Христа, а до тої, чи іншої церкви, чином якої його охрещено і в якій його записано; надають більшого значення метриці хрещення, ніж благодаті його.
Отже коли народження Христа на землі було радістю неба, то хрещення Його в Йордані було явленням великої благодаті Його на землі, і ап. Павло словами «явилась благодать Божа, що спасає всіх людей» свідчить перш за все про свято Водохреща.
Яка ж благодать Божа явилась в хрещенні Христа? Перш за все це благодать всесвітня, що має силу спасати всіх людей, усі народи, що як повітря землю, так обгортає вона всіх людей і кожного зокрема. По-друге, це благодать, що просвіщає людей, дає їм найкращу науку про те, «щоб відцуравшись нечестя і мирських похотів, розумно, і праведно і побожно жили ми в нинішньому віці». Як проміння сонця, вона проймає всі темні закутки світу і кожної душі зокрема і всьому дає світло й життя. По третє, ця благодать «явилась не за діла праведні, що ми їх зробили», а єдино з любові Божої до людей». Зі своєї ласки Бог спас нас через купіль нового народження, цебто хрещення в воді і оновлення Духом Святим, що Його щедро вилив на нас через Ісуса Христа, Спасителя нашого» і вперше явив у вигляді голуба підчас хрещення Його.
Для чого ж Бог послав цю велику благодать через Христа Сина свого? Для чого Христос сам себе віддав за нас? Для того, щоб і в цьому житті «звільнити нас від усякого беззаконня й очистити собі людей вибраних, ревнителів добрих діл», щоб виховати в нас надію й на майбутнє щасливе життя в час явлення слави, цебто в 2-ге пришестя великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, «щоб оправдавшись благодаттю Його, зробились ми по надії наслідниками життя вічного».
Отже як сонце, зійшовши після темної ночі зразу й освітлює все й огріває й відживляє, всьому живому дає ріст, квіти, овоч і всі кращі надії ї сподівання, так і Христос, з’явившись і хрестившись на Йордані, зразу вилив на людей всі пожиточні для них дари Божі, своє світло, своє тепло, своє життя, і ця благодать в хрещенні подається кожному чоловікові. Запевне інакше сонце світить і гріє в теплих краях, інакше в холодних, інакше літом, інакше зимою, але сила його завжди одна — світло і тепло, а як засвоїти Сонце правди — Христа, це залежить від душі людини, від її віри. Лише тут — в душі, — для благодаті Божої тепла чи холодна країна, зима чи літо.
Хрещення Христа Спасителя в водах Йорданських і хрещення в ім’я Христове для всіх людей” і народів стало однаково купіллю нового духовного народження від Христа і очищення від гріхів, для всіх відкрило небо і вхід у нього, для всіх звело з неба дари Св. Духа, аби тільки щирою вірою і життям по вірі кожний хрещений засвоїв собі всі плоди хрещення. От чому сам Христос сказав: «Хто матиме віру й охреститься, спасений буде» (Мрк. 16, 15).
Але я тут мушу пригадати ті обмеження всесвітности благодати хрещення, що його намагались накинути тайні хрещення керівники церков ще з давніх часів. В боротьбі зі своїми єретиками кожна церква присвоювала лише собі благодать хрещення, а у всіх інших цієї благодаті не визнавала. На цій підставі в давніх церквах дуже було поширене перехрещування. Коли переходив християнин від церкви, що визнавалась єретичною, його обов’язково перехрещували. Цим безперечно всесвітність тайни хрещення надто обмежувалась. Наче Сонце Правди — Христос раз зійшовши над світом не всім світить, не всіх гріє і дає життя, а треба, щоб у друге, втретє сходило?!
Цю недоречність усунув лише Другий Вселенський собор, що вніс в символ віри таке визначення: «Визнаю єдине хрещення задля відпущення гріхів», тобто, що цілком досить одного хрещення для одержання всіх дарів його благодаті, щоб почати нове життя у Христі з надією на воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Отже хрещення, як духовне народження на вічне життя, може відбутись над людиною тільки один раз. Перехрещення є профанація благодаті хрещення.
Неправдиво роблять і так зв. баптисти, що не визнають хрещення дітей тому, що діти ще не можуть свідомо поставитись до цієї тайни і тому перехрещують дорослих. Але проти них свідчить і ап. Павло, коли каже, що не за діла праведні, що ми їх зробили, а з своєї ласки й чоловіколюбства Бог народжує нас в купелі хрещення і поновляє нас дарами Св. Духа. З цього ж чоловіколюбства Бог не позбавляє й дітей своєї благодати.
Велике зневаження благодати хрещення буває і тоді, коли більшої ваги надають формі хрещення, ніж вірі хресника. В цьому відношенні особливо далеко зайшла римо-католицька церква та її схоластика, яка видумала науку т. зв. «опера операта», тобто, що форма таїнства механічно, сама собою зводить благодать. На цій підставі католики кажуть, що коли над жидом, чи іншим невірним насильно виконати форму хрещення, він уже є хрещений, прийняв у себе благодать хрещення, хоч би і як цього не хотів. Як багато історія католицької церкви дає прикладів, коли цілі народи під загрозою смерті примушувано до хрещення з великим насильством над ними, їм накидалась благодать хрещення, ніби якась невільнича нахаба, від якої вони при першій змозі відмовлялись.
На таке знущання людей над благодаттю хрещення ми можемо відповісти лише словами Христа: «Дух Божий дише де хоче» (Іоан, 3- а не там, де Його примушує дихати часом зла воля людська. Запевне має своє значення і форма хрещення. Це визнав і 2-ий Вселенський собор, що умовою дійсності хрещення визнав погруження хресника три рази в воді з призиванням слів «В ім’я Отця і Сина і Св. Духа», але воля Духа Св. в хрещенні визнається найбільш вільною від усяких умов, і коли навіть баба-повитуха покропить тричі вмираючу дитину, це вважається дійсним хрещенням.
Зневаження благодаті хрещення є і в тому, коли хрещенню надають більш юридичного, ніж благодатного значення, вважають, що чоловік хрещенням приєднується не до Христа, а до тої, чи іншої церкви, чином якої його охрещено і в якій його записано; надають більшого значення метриці хрещення, ніж благодаті його.
