Багато вам докоряють з приводу частого причащання. Не бентежтеся. Придивляться – і припинять. І всім варто було б так чинити; але це не ввійшло у нас в звичай. На Сході християни часто причащаються, не тільки в великі пости, але й поза ними. Спочатку в церкві Христовій за кожною Літургією всі причащалися. Ще в час св. Василя Великого, одна пані запитувала його, чи можна часто причащатися, і як часто? Він відповів, що не тільки можна, але й треба; а на те, як часто, сказав: ми причащаємося чотири рази на тиждень - в середу, п’ятницю, суботу та неділю. Ми - це, зрозуміло, всі кесарійці: тому що питання стосувалося не священнослужителів, а мирян. Сказавши так тій жінці, він не обумовив їй кількості, скільки саме разів причащатися, а лише показав приклад, залишивши на її свободу - чинити як зможе, залишивши, однак, в силі настанову, що причащатися треба часто.Та й, погляньте, сама Літургія, чого вимагає? На кожній Літургії священик запрошує: зі страхом Божим і верою приступіть. Отже, на кожній Літургії і можна приступати. Тим більше, можна приступати часто. В нас дехто навіть каже, що гріх - часто причащатися; інші товкмачать, що не можна раніше шести тижнів причащатися. Можливо, що й окрім цих, є також інші неправильні стосовно цього думки. Не звертайте уваги на ці розмови, - і причащайтеся так часто, як потребуватимете, навіть не сумнівайтеся. Намагайтеся лиш усіляко приготовлятися як слід, і приступати зі страхом і трепетом, з вірою, з сокрушенням і покаянними почуттями. А тим, хто докучає вам розмовами про це, відповідайте: але ж я не хто-зна звідки прихожду до св. Причастя, щоразу маю дозвіл від духівника мого. І достатньо.
Про те, яку це дає вам користь, краще й не говорити. Знайте це для себе і дякуйте Господеві. Небезпека для вас можлива одна, - тільки б не намріяти про себе щось велике. Цього бійтеся. Бо тоді будете позбавлені будь-якого плоду від св. Причастя, і саме причащання буде не безгрішним. Борони вас Боже!
Джерело: hram.lviv.ua
