Про потребу дітей слухати Слово Боже

Коли ви бажаєте привести своїх дітей на видовище, то знаходите для цього час і не вважаєте, що це зашкодить їхньому навчанню чи іншим справам. Духовні ж вправи вам видаються ледарством. Чи не гнівите ви Господа, коли знаходите час на те, щоб навчати своїх дітей усім можливим наукам, а заняття Божою справою для них, на вашу думку, є обтяжливим та несвоєчасним? Помиляєтесь, браття! Саме цей ніжний вік і потребує навчання Божої справи. В такий період швидко засвоюється і, як печатка на воску, карбується в душах дітей усе те, що вони чують. В цей час також формується і їхня схильність або до зла, або до доброчинності. Тому якщо на початку, так би мовити, у переддень відвернути дітей від пороку і спрямувати на кращий шлях, то в майбутньому це для них стане навичкою, і вони будуть нездатними швидко захоплюватися гріхом. Адже навичка спонукатиме їх до добрих справ. Такими діти будуть корисними для суспільства і шануватимуться нами, оскільки у своїй юності виявлять мудрість старців. Бо неможливо - як я вже раніше казав - щоб ті, хто навчалися та насолоджувалися читанням Божественного Писання (чи то чоловік, чи жінка, чи юнак) - не отримували від цього ніякої користі... І диявол, як побачить, що в душі людини записаний закон Божий, вже більше не буде спокушати. Адже він не зможе навіть заглянути туди, де Царське Писання, викарбуване Святим Духом у багатолюбивому серці, сяє благодаттю. Для диявола навіюваних ним думок найстрашнішим є перейнята питаннями духовності душа, що постійно живиться з Божественного джерела. Саме таку душу ніщо не може ні засмутити, ні охопити гордістю. Посеред бур та хвилювань вона насолоджується тишею. Адже причиною наших спокус є не зовнішні обставини, а неміч нашого Духа. Якби ми страждали внаслідок обставин, що склалися, то до цього були б причетні всі люди. Бо кожен із нас долає одне і те ж море, в якому неможливо обминути хвилі та бурі. Але оскільки є люди, які перебувають поза стихією, то очевидно, що бурю чинять не обставини, а стан нашого духу.

Отже, якщо ми налаштуємо свою душу на те, щоб вона все легко переносила, то для нас не існуватиме ні бурі, ні потопу, але завжди буде благодатна тиша.



Джерело: Писанка.