В одному гірському селі жив дуже мудрий священик. Мав він дочку Олесю. Гарна була дівчинка, розумна, добре вчилася. Серце мала чуйне, не цуралася бідних дітей і часто з бідними пастушками гралася.
Підросла Олеся і задивився на неї бідний пастух Любомир. І його дівчина сподобала. Каже одного разу леґінь до дівчини:
Ти вийдеш за мене? Я в неділю старостів пришлю.
- Присилай, опустила дівчина очі.
Прийшов Любомир в неділю з такими самими бідними пастухами сватати священикову дочку. Вислухав їх святий отець та й каже:
- Ти, Любомире, хлопець чемний, робітний, то не пропадеш на світі. Знайдеш собі таку саму просту робітну дівчину та й будеш з нею щасливий. А наша дочка має багато вчитися.

Дитина є душевною, вона потребує тепла і любові, а якщо цього не отримує, то у фізіологічному процесі починаються збої. У одному випадку це відбивається на обмінних процесах дихання і дитя починає фізично задихатися. Хоча його і годує материнська кров, мати дихає нормально і кисню у крові досить, але тим не менше, із причини браку любові, немовля починає фізично задихатися, тому починає перевертатися і, в крайніх випадках, обвивається своєю пуповиною. Починається кисневе голодування. Дитя пробує звернути на себе увагу, і робить це душевно. Переважно нелюблячі люди черстві, вони не чують тих тонких порухів дитячої душі. Тоді, не достукавшись душею (кричати воно ще не може), малюк починає домагатися уваги тілесно.

На жаль, доводиться констатувати, що наша планета - кругла. Більше того - вона летить в безповітряному просторі, ніким не підтримувана.
Адже колись люди щиро вірили, що наша Земля - ​​плоска, що вона - такий собі плоский товстий млинець. І спочиває цей млинець на спинах трьох китів.
Все просто і зрозуміло - і для тих, у кого в голові мільйон «кульок», і у кого - всього одна. Ах, повернути б нам цю давню віру предків! Навіщо? А ось навіщо.
Наше життя у переважної більшості людей проходить на площині з видимими границями: площині мегаполісу, міста, селища, села. Дуже не багато хто так часто здійснюють міжконтинентальні перельоти, щоб бути на всі 100 впевнені, що матінка-Земля кругла, як кавун.

Бути християнином, в якомусь відношенні, дуже просто. Християнин - це учень і друг Христовий. Ці поняття суміжні, але є між ними і відмінність. З одного боку, ми учні Христові, Його послідовники, і ми повинні вчитися від Нього через Євангеліє тому, у що Він вірить, того, чого Він вчить.
Я не даремно вжив вираз "у що Він вірить". Одного разу в Москві, на сходах готелю "Україна", молодим офіцером мені було поставлено питання:
- Добре. Ви вірите в Бога, а Бог, у що Він вірить?
- Бог вірить у людину, - відповів я йому. Це дуже важливий момент у християнському житті: разом з Богом вірити в людину, починаючи з себе самого. Христос недаремно нам говорить, що ми повинні любити себе самих і ближнього, як самих себе.

Бачачи посилення у світі та в Україні спроб не лише пропагувати одностатеві відносини, ясно заборонені Богом як гріховні, але й надавати їм статус законних, а також констатуючи намагання всіляко обмежити право публічно критикувати содомський гріх, звертаюся до віруючих та всього суспільства із закликом піднести свій голос проти цих небезпечних явищ.
Гріх одностатевих відносин, як і всі інші гріхи, присутній в людстві віддавна, але це не може слугувати його виправданням і не робить його нормою.
Бог створив людину як чоловіка й жінку, благословивши їх єднатися у сім’ю. Сім’я (родина) є основою суспільства, має на меті збереження дару любові, народження та повноцінне виховання дітей, сприяє збереженню суспільної моралі.

Короткометражка грецького режисера Константина Пілавіоса розповідає про стосунки між поколіннями. Не залежно чи це наші діти, чи це наші батьки - терпеливість і любов є необхідними для взаємин.
"Терпінням вашим спасайте душі ваші" (Лк. 21:19)

Причина, чому це так важко, в тому, що Господу не потрібні фарисеї, Йому не потрібні «побілені гроби» (Мф. 23:27). Пам'ятаєте, як у Страсний тиждень ми на всю церкву читаємо грізні слова Спасителя про лицемірів? Ці слова адресовані до нас!
Ми повинні бути місіонерами. Наше хрещення зобов'язує кожного з нас бути місіонером. Ми повинні проповідувати скрізь, завжди і кожному, але не словами, а життям.
Належне свідчення того, що ми віддані Євангелією - це святість нашого життя. Любов - це основа нашої віри. Чому це часто вислизає з нашої уваги? Для того щоб жити згідно заповідей Євангелія і займатися місіонерством, нам не треба організовувати ще один який-небудь комітет. Постійно базікаючи про те, що таке Євангеліє, ми настільки засмітили благу звістку, яка в ньому прихована, що Євангеліє втратило життя. Треба не говорити про нього, а жити ним. Якщо ви говорите більше, ніж молитися, проповідуючи, то ви просто "випускаєте пару".
Схиархімандрит Іоаким (Парр)

«Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу. А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму (Мат. 5:27-28). Ці слова для багатьох людей незрозумілі, оскільки вважають, що справжній перелюб це фізичні дій, але ситуація набагато складніша. Христос засуджував непомірковане жадання, яке має насильницький характер, а нею є хтивість. Актуальність цих слів Ісуса Христа можна зрозуміти на прикладі порнографії, яка руйнує людину з середини.
Повія мідіанітянка погубила 24 000 чоловіків народу Божого, і якби пророк Мойсей та Пінхас її не запинили, то так міг загинути весь Народ Божий Євреї (Чис. 25). Зараз ситуація подібна, але форми гублення людей змінилися. По-грецьки «porne» - це повія. Порнографія - це знята проституція. Таким чином сатана губить багато людей… Таким чином сатана хоче знищити Церкву.

Згідно з ученням Церкви, основою сімейних відносин служать шлюб і любов у шлюбі. Із цієї любові, як від головного кореня, виростають всі інші види сімейної любові: батьківська і материнська, дитяча і братська. Де немає шлюбу, там немає і сім'ї.
"Пробний шлюб" давно вже став реальністю - батьки тих, що живуть в такому "шлюбі" навіть раді: їхні діти "не вештаються, де попало".
Зважаючи на важливість шлюбу і подружньої любові в житті людини, а також через поширення сьогодні неправильних і шкідливих для моральності і суспільного блага поглядів на шлюб, необхідно знати, за яких умов шлюб служить для істинного блага людства.

- Навіщо зберігати цноту до шлюбу?
- Слухайте, нема чого, якщо справа тільки в технічному виконанні «Закону». І я абсолютно впевнений, що якби свого часу нас хтось навчив би його уважно-уважно слухати, увійти в ту глибину нас, де з нами говорить Бог, тоді б ми не запитували себе - навіщо?
Напевно, мільйони, мільярди людей чули цей шепіт Бога в ту секунду, коли поривалися позбутися невинності або позбавлялися її до шлюбу. Але чи вистачало дослухати його, вслухатися, прийняти Його слова?
Щоб зрозуміти навіщо себе зберігати до шлюбу, треба зрозуміти, що таке шлюб.

Зберігаючи незайманість, дівчина зберігає чистоту своєї душі і здоров'я своїх майбутніх дітей. Дівоча честь - честь сім'ї, честь роду.
На жаль, для деяких молодих людей у теперішній час, якщо дівчина зберегла цнотливість, то вона не сучасна. І багато дівчат соромляться своєї цнотливості. Бояться, що через їх відмову вступити у близькі відносини, втратять кохану людину.
Але я вважаю, що не потрібно наслідувати таку моду, дівчатам бажано зберігати незайманість до шлюбу. Це дуже впливає на майбутні відносини між чоловіком і дружиною, а потім – на здоров'я дітей. Якщо шлюбні стосунки побудовані на цнотливості, вони дуже довго зберігають повагу один до одного, відданість і вірність.

Істинна любов передбачає взаємність. Якщо це любов, де Господь - посередник, де зароджується духовне тяжіння один до одного, бажання самовіддано служити іншому, там, як правило, є взаємність. Ця іскорка дає миттєву відповідь. Сигнал іншій людині: «я вибираю тебе», і у відповідь - «я теж вибираю тебе». Коли це трапляється, серце людське миттєво знає, що в даному випадку буде взаємність. Але трапляється, що людина вигадує собі любов, ідеалізує іншу людину. Особливо дівчата цим страждають, вони починають захоплюватись образом, який самі малюють у своїй свідомості, вони приписують намальованій людині неіснуючі якості. І дуже часто вони приходять до стану зачарованості, але відповіді не отримують, тому що мають справу не з реальною людиною, а з ідеальним образом.