Любов терпляча та добра. Любов не ревнива и і не хвастлива, і це не гордо. Любов не груба, не егоїстична і не засмучує інших. Любов не рахує помилок, які були зроблені. Любов не щаслива злом, а щаслива правдою. Любов все приймає терпляче. Вона завжди довіряє, завжди має надію і завжди залишається сильною. Любов не має кінця.

Найголовніше в житті – це любов. Про це говорять нам і досвід, і Священне Писання. У тій мірі, в якій в житті людини є любов, в тій мірі вона здійснює своє покликання людське. Любов об'єднує людей. Коли між чоловіком і жінкою рушаться останні перешкоди і вони стають єдиними цілими – і духовно, і душевно, і тілесно, це незвичайно прекрасно.
Коли ми вінчаємо пару, ми наводимо слова зі Священного Писання: «І будуть два в плоттю єдиною».

Якби на одну мить Бог забув, що я всього лише ганчіркова маріонетка, і подарував би мені шматочок життя, я б тоді, напевно, не говорив все, що думаю, але точно б думав, що говорю. Я б цінував речі, не за те, скільки вони коштують, але за те, скільки вони значать. Я б спав менше, більше б мріяв, розуміючи, що кожну хвилину, коли ми закриваємо очі, ми втрачаємо шістдесят секунд світла. Я б йшов, доки всі інші стоять, не спав, доки інші сплять. Я б слухав, коли інші говорять, і як би я насолоджувався чудовим смаком шоколадного морозива.

Чи любиш ти дивитися у вікно і спостерігати: по мокрому шосе біжать автомобілі, люди, відкривши різноколірні парасольки, квапляться кудись? Куди вони квапляться? По своїх справах. По своїх. Чи є кому-небудь з них справа до тебе, до мене, до нас? А чи є нам з тобою справа до них? Чому так самотньо буває в такому великому і багатолюдному місті? «Через багто беззаконня в багатьох охолоне любов».

Я вирішив цю бесіду присвятити темі про сім’ю та шлюб. Мені здається, що в світі, законом якого є розмежованість, протистояння, напружені відносини між окремими людьми, суспільними групами і народами, ця тема надзвичайно важлива. Шлюб – диво на землі. В світі, в якому все нарізно, шлюб – це місце, де двоє, завдяки тому, що покохали один одного, стають одним цілим, це місце, де розбіжності закінчуються, і починається відлік нового - спільного життя.

Як я вже сказав, одна з цілей цієї бесіди - не лише прояснити для віруючих глибину і значущість обрядів, але зробити ці обряди зрозумілими і для невіруючого. І не просто заради того, щоб віруючий став більш прийнятним і зрозумілішим для людей нерелігійних, а тому, що обряди Церкви, що йдуть своїм корінням в досвід і віру тисячоліть, образно, картинно.

Психологи і соціологи вивчають причини розлучення. Я не берусь розмірковувати над такими сумними мотиваціями, як подружня зрада чи алкоголізм. Мене найбільше не те, щоб цікавить, але обурює дуже «популярний» в наш час привід: «не зійшлись характерами». Я в таких випадках завжди кажу: «Очі бачили, що брали». Не вірю, що до весілля (якщо воно, звісно, було не через тиждень після знайомства) не було ніяких тривожних «дзвіночків» типу зловживання спиртним, надмірні ревнощі, гнівливість і т. д.

“Багато разiв був я у подорожах, у небезпеках на рiчках, у небезпеках вiд розбiйникiв, у небезпеках вiд єдиноплемiнникiв, у небезпеках вiд язичникiв, у небезпеках у мiстi, у небезпеках в пустелi, у небезпеках на морi, у небезпеках мiж лжебратами.” 2 Кор. 11:26 Слова які винесено сьогодні у заголовок, святий Апостол Павло говорив про себе.

В Православній Церкві спасіння розуміється зовсім інакше, ніж в католицькій або протестантській традиціях. На відміну від протестантів, в православії немає вчення про “особисте” спасіння – в їхньому розумінні цього питання. В Святому Писанні говориться про особисту відповідальність людини перед Богом: “Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?” (Мф. 16, 26), і Книга Одкровення, змальовуючи картину Суду Божого, свідчить: “…і