ЩО МИ БУДЕМО РОБИТИ?
- знайомитися:)
- спілкуватися зі священиком
- обговорювати різні питання, що стосуються різдвяних свят і не тільки)

ДЕ?
У приміщенні бібліотеки за адресою: м. Львів, проспект Шевченка, 13

КОЛИ?
30 грудня о 16:30

РЕЄСТРАЦІЯ: тут

СТОРІНКА ЗУСТРІЧІ ВКОНТАКТІ http://vk.com/event63317659
ВХІД ВІЛЬНИЙ
До зустрічі!:)

Терпіння - це не гордо зціплені зуби: ось я який сильний, все витримаю. Зовні це утримування себе від нарікання та скарг кожному зустрічному, це небажання потурати собі, виправдовуючись труднощами. Але головне - це надія на милість і допомогу Божу, усвідомлення реального свого масштабу, смиренність перед волею Божою і прийняття необхідності скорбот. Це не завмирання і капітуляція, не пасивне перечікування. Смирення і прийняття вимагають енергійних зусиль, передусім, діяльного протистояння таким нашим рисам, як легкодухість, маловір'я, саможаління і нарікання, які змушують нас думати, що страждання - і є зло. Тоді людина не буде тижнями ридати на чиємусь плечі, вона буде мати потребу в молитовній підтримці, в допомозі конкретним вчинком, у вчасно сказаному слові, що зміцнює дух. Тому що «не у всякій скорботі потрібна розрада, а частіше терпіння», - говорили старці.

Ці святі апостоли були послані Самим Господом Ісусом Христом для благовістя через деякий час після обрання 12-ти апостолів ( Лк. 10, 1-24).
Апостол Сосфен до прийняття християнства був в Коринфі начальником іудейської синагоги. Під час бунту проти апостола Павла він був підданий побоям. Пізніше навернений самим апостолом до віру в Христа і став єпископ в Колофоні.
Пам'ять - 21 грудня (новий стиль).

Преподобний Кирил Челмогорський, просвітитель чуді, народився в місті Білоозеро, був пострижеником обителі преподобного Антонія Римлянина, де 6 років проходив різноманітні послухи, а потім, після трьохлітніх подрожей по пустелям, оселився в дикій Каргопольській стороні.
Тут, за наказом з вище , він обрав за місце постійного перебування гору Челму. Багато скорбот довелося перенести преподобному Кирилу від чуді, але його світлоносне, подвижницьке житіє і лагідні настанови розташували багатьох представників тамтешніх народів прийняти святе Хрещення. В кінці життя преподобний Кирил влаштував обитель і храм на честь Богоявлення Господнього. Преподобний провів на Челмній горі 52 роки і упокоївся у глибокій старості маючи 82 роки.
Пам'ять - 21 грудня (н. ст.).

Серпик місяця зазирав у вікно величезної спільної дитячої спальні. Маленька Богданка розплющила очиці й заплакала.
— Богданко, чому ти знову плачеш? — тихо спитала няня, прочинивши до кімнати двері.
— Ми з мамою гралися в піжмурки, і вона так заховалася, що я ніяк не можу її знайти, — схлипуючи, пояснило дівчатко.
— Заспокойся, то був лише сон. Ти не можеш пам'ятати маму...
— Чому? Я знаю її! Тільки вона приходить, коли всі сплять.
— Ні, дитинко. Не встигла мама побачити, як ти з'явилася на світ.
— А куди вона так поспішала?
— Мабуть, до Отця Небесного, просити щастя для тебе...
— А що таке щастя? — шморгнула носиком сирітка.
— Не знаю. Напевно, бути комусь потрібним, - задумливо проказала старенька няня.
— Виходить, Бог не послухався моєї мами, тому я нікому не потрібна, — знову зайшлася плачем дівчинка
— Це не так, Богданко. Бог усіх і завжди чує. І Сам знає, коли виконати чиєсь прохання. Будь терплячою і допомагай мамі.
— Як?!

«Чого це всі вони чобітки свої повиставляли біля дверей? Помили й рядочком поставили. А зараз же вечір, і ніхто вже нікуди не збирається», - міркувала собі маленька біла киця. Їй було всього три місяці й десять днів, а її вже розлучили з мамою та віддали у велику родину, де було троє діток. Весело кицюні було з дітками, та саме зараз, може, мама їй пояснила б, навіщо то вони повиставляли чоботи й чого все якось незвично сьогодні в цьому домі.
А дітки саме радились між собою з одного важливо питання. Маринка наморщила лобика:
- А до кошеняток Миколай ходить?
Ромчик і собі замислився:
- Чи нашій Сніжинці Миколай щось принесе?

Світ сповнений страждань, різноманітних за силою і походженням. Для цього твердження навіть не потрібні аргументи: будь-яка людина, що читає ці рядки, напевно має досвід власних страждань і співчуття іншому. Ми звикли думати, що будь-який біль - фізичний або душевний, будь-яка втрата, дискомфорт - це однакові приводи для скорботи і треба будь-якою ціною боротися з цими переживаннями, намагатися їх уникати. Чи так це?

Кожен із нас — і малий, і великий — щороку потай мріє зустріти Святого Миколая або принаймні знайти під подушкою омріяний подарунок від нього.
Та часом святий потребує допомоги від нас! Адже йому так важко за одну ніч встигнути до всіх-всіх: і до мами з татом, і до хорошої Наталочки, і до вередливої Катрусі. Герої цих історій — сміливі і щирі серцем. Вони готові допомагати Святому Миколаєві і боротися із несправедливістю, хоч не завжди за це отримують винагороду...
Щоб замовити книжки, взяти примірник для рецензії, домовитися про презентацію, будь ласка, телефонуйте за номерами 098-435-53-10, 095-010-35-45 або пишіть на скриньку: agape.kyiv@gmail.com.
У Львові книжку можна придбати за тел.: 09 7777 40 85.
"Видавництво «Братське» - це хороший приклад інвестування у майбутнє власних дітей. Кожен із нас хоче жити у морально та психологічно здоровому суспільстві. Книги видавництва «Братське» - це те, що допоможе батькам у вихованні істинних християн з почуттям відповідальності за себе та власну країну. Тому ми з радістю підтримуємо видавців у цій надзвичайно потрібній справі", - шеф-редактор Православного молодіжного веб-порталу hram.lviv.ua Юрій Браніцький.

Любов є вершина всієї досконалості, а щоб зійти на вершину, треба пройти всі щаблі. Щоб набути любов, любов до Бога, любов до ближнього, треба, насамперед, щоб стали неможливими грубі гріхи.
Чи може людина сріблолюбива, для якої золото бог, чи може чревоугодна, для якої бог чрево, чи може вона набути любов? Звичайно, ні, ніяк не може: вона далека, дуже далека від любові.
Набути любов можуть тільки ті, які стали безпристрасними, тобто звільнилися від усіх пристрастей: від обжерливості, розпусти, гніву, від пристрасті брехні, від пристрасті марнославства і гордості.
Тільки вони, що стали чистими, можуть набути любов.

Святий Лука (Войно-Ясенецький)

Існує один парадокс будь-якої деспотичної системи. Ніхто не встановлював деспотичні системи, якої лозунгом був би той, що вони дійсно збираються нас поневолити. Такою є стратегія Сатани, щоб зробити рабами все людство. В цій статті я не буду розглядати всі минулі “винаходи” Диявола. Також я не буду тут роздумувати про конспірологію та вивчати те, що є неочевидним.
Існує в Диявола така тактика: чорне називати білем, рабство або сваволю називати свободою, а зло добром. Демократія таким чином перетворюється на охлократію (з грец. ohlokratia – влада натовпу). Згідно позиції охлократії толерувати можна все, окрім християнських цінностей. А це породжує людський егоїзм, а також “свободу”, яка означає те, що я можу робити і дозволити робити собі все, що я хочу.
Габріела Кубі у своїй книжці “Гендерна революція: релятивізм у дії” пише: «Статеву відмінність чоловіка та жінки називають соціальним конструктом, а саме винаходом гетеросексуального патріархату. Так начебто через це не лише меншість зазнає пригнічення та дискримінації, а й несправедливо обмежується свобода людини в цілому»[1].

Людське щастя сьогодні полягає в тому, щоб розважатися. Розважатися це означає отримувати задоволення від вживання і споживання товарів, видовищ, їжі, напоїв, сигарет, людей, лекцій, книг, кінокартин - все споживається, поглинається. Світ це один великий предмет нашого апетиту, велике яблуко, велика пляшка, великі груди; ми - споживачі, що вічно чогось чекають, вічно на щось сподіваються - і вічно розчаровані. Наш характер пристосований до того, щоб обмінювати і отримувати, торгувати і споживати; всі предмети, як духовні, так і матеріальні, стають предметом обміну та споживання....