Людське щастя сьогодні полягає в тому, щоб розважатися. Розважатися це означає отримувати задоволення від вживання і споживання товарів, видовищ, їжі, напоїв, сигарет, людей, лекцій, книг, кінокартин - все споживається, поглинається. Світ це один великий предмет нашого апетиту, велике яблуко, велика пляшка, великі груди; ми - споживачі, що вічно чогось чекають, вічно на щось сподіваються - і вічно розчаровані. Наш характер пристосований до того, щоб обмінювати і отримувати, торгувати і споживати; всі предмети, як духовні, так і матеріальні, стають предметом обміну та споживання....

Любов можлива, тільки якщо дві людини пов'язані один з одним центрами існування, а значить кожен з них сприймає себе з глибини свого існування. Тільки в такому «центральному переживанні» складається людська реальність, тільки тут життєвість, тільки тут основа любові. Любов, так пережита, це постійний ризик, це стан не відпочинку, а руху, зростання, роботи спільно; наявність гармонії чи конфлікту, радості чи смутку є вторинним по відношенню до основного факту, що дві людини відчувають повноту свого існування, в єдності один з одним кожен з них знаходить себе, а не втрачає. Є тільки один доказ наявності любові: глибина відносин, життєвість і сила кожного з люблячих: це плід, за яким розпізнається любов.

У попередній статті ми розпочали публікацію цікавої лекції отця Михайла Садовського на тему «Таїнства Православної Церкви» із із бесіди у вересні, в якій подали розповідь про Таїнство Хрещення. Сьогодні публікуємо продовження лекції.