Таїнства Православної Церкви

Зважаючи на велику й закономірну зацікавленість молодих людей темою «Таїнства Православної Церкви», а також на те, що далеко не всі змогли прийти на лекцію у вересні в рамках проекту «Щомісячні зустрічі православної молоді», о. Михайло Садовський написав тематичну статтю. Зрозуміла річ, що таку цікаву й обширну тему викласти в одній чи двох публікаціях неможливо. Тому розповідатимемо про це поетапно.

Отож, Таїнства Церкви (від грецького "містеріон" - тайна) - це священнодії, в яких під зовнішніми обрядами невидимо діє благодать Божа, тобто спасительна дія Святого Духа. Таїнства мають божественне походження, оскільки встановлені Самим Господом нашим Ісусом Христом. Саме завдячуючи пришестю на землю Христа, людина отримала можливість прилучитись до особливих Дарів Божих. Ось ця, визначена частина Дарів Божих називається в Церкві Христовій «Таїнствами». Вони різні не тільки за назвами, але й за суттю своєю - в кожному з них подається свій особливий дар. Але чим вони відрізняються від тих містерій, котрі існували й існують до сьогоднішнього часу в язичницькому світі та інших релігіях?

Якщо в магічному світі достатньо знати і чітко виконувати певний ритуал, усі дійства та замовляння, то в християнських таїнствах все це являється другорядним. Першою і необхідною вимогою є правильний душевний стан людини, бо якщо цього не буде, то ніякі священнодійства, ніякі слова та дії не допоможуть людині. Таїнства — це зовсім не магічні дійства, не чародійства. Те, що священик виконає те чи інше священнодійство, це ще зовсім не означає, що людина прилучається до Бога. Ось цей головний принцип потрібно знати, коли ми говоримо про християнські таїнства. Таїнства звершує Бог, а священик звершує лише священнодію; дар благодаті Божої священик дати не може, її дає тільки Бог і лише тоді, коли людина здатна до прийняття цього дару. Таїнства не є щось на кшталт набору магічних дійств та знаків, а є саме той засіб подання благодатних дарів, котрий посилається Богом людині в кожному таїнстві окремо. Зовнішні дії в таїнствах мають значення не самі по собі, вони призначаються для людини, яка приступає до Таїнства, оскільки вона по своїй природі потребує видимих засобів для сприйняття невидимої сили Божої.

Безпосередньо в Євангелії згадуються три Таїнства (Хрещення, Причастя і Покаяння). Вказівки про Божественне походження інших Таїнств можна знайти в книзі Діянь апостольських, в посланнях апостольських, а також у творах апостольських мужів і вчителів Церкви перших віків християнства (св. Юстин Мученик, св. Іриней Ліонський, Климент Олександрійський, Кирил Єрусалимський, Ориген, Тертуліан, та ін.).

Хто звершує Таїнства? Це є очевидним вже з самого визначення Таїнства, що «невидима благодать Божа» подається тільки Самим Господом. Тому, говорячи про всі Таїнства, необхідно пам'ятати, що Звершувачем їх є сам Бог, але людьми, котрим даровано право звершувати Таїнства, і які є співробітниками Господа, є правильно поставлені єпископи і священики. Основу для цього ми знаходимо в посланні апостола Павла: «Нехай кожний вважає нас за слуг.»

У Православній Церкві звершуються сім Таїнств:
перше - Таїнство Хрещення, яке є духовним народженням;
друге - Таїнство Миропомазання, під час якого людина отримує дари Святого Духа для життя духовного;
третє — Причастя, під час якого християнин під виглядом хліба і вина приймає Істинні Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа, і таким чином, єднається з Ним;
четверте - Покаяння. Це Таїнство примирення з Богом та відновлення благодаті Хрещення;
п’яте - Священство. У ньому обраний від народу, через покладання рук єпископа, отримує благодать звершувати Таїнства та богослужіння, а також духовно опікувати народ Божий;
шосте - це Таїнство Шлюбу, в якому надається благословення Господнє на подружнє життя, народження та виховання дітей;
сьоме - це Таїнство Єлеосвя-чення (або Соборування), в якому, по молитвах Церкви людина отримує зцілення від хвороб духовних і тілесних.

Хрещення - це перше Таїнство, через яке людина входить у Церкву. Що відбувається в цьому Таїнстві? У всіх храмах, незалежно від конфесії, люди приступають до Таїнства Хрещення, охрещують немовлят, але на запитання - для чого вони це роблять, часто чуєш відповідь: "тому, що всі так роблять", "для того, щоб не хворіла дитина", "щоб можна було вийти з дитиною на вулицю і ніхто не зміг наслати на неї порчу", "так завжди робили" і т.д. І дійсно, що дає людині Таїнство Хрещення, що відбувається під час цього Таїнства і при яких умовах воно є корисним для людини? Господь говорить так: «хто увірує і охреститься, той спасеться...» (Мк. 16:16). Отже, попередньою вимогою для прийняття цього Таїнства є віра, і помиляються ті, хто вважає, що головним є тільки звершення обряду хрещення. Таким чином Таїнство перетворюють на якусь магію, не переймаючись, а що там і для чого.

Що ж відбувається під час хрещення? За твердженням багатьох святих отців та вчителів Церкви в хрещенні відбувається дарування людині зерна, насіння тієї нової людини, котра відтворена Христом Своєю жертвою. Ніякої миттєвої переміни, зовнішнього перетворення не відбувається - людина освячується, відбувається прощення її гріхів, але найголовніше, що людині дається насіння нової людини, людини - зціленої у Христі. Апостол і Євангеліст Іван Богослов говорить: насіння Його перебуває в кожному, хто народжений від Бога. (1 Ін. 3. 9). Ось це насіння ми й маємо розвивати в своєму житті, щоб з нього виросло дерево і дало плоди духовного життя. Якщо цього не буде, не буде праці над собою, то отримане зерно так і залишиться зерном і не дасть ніякого плоду. Це ми спостерігаємо дуже часто, коли хрещені люди поводяться зовсім не як християни. Це означає, що зерно, дане їм під час Таїнства, не проросло через відсутність належних умов. Хрещення - це друге, духовне народження.

Що ж таке первородний гріх? Через переступ заповіді Господньої прабатьками в Едемському саду відбулось пошкодження людської природи, з того часу в нас борються два начала: тілесне і духовне, - і тому людина здатна ставати на сторону добра і зла. Гріх створив диявол, бо сам задумав стати рівним Богові (Іс. 14, 14). Святі отці Церкви свідчать, що гріх людини був «випадково який осягнув його захопленням... був приготовлений не задумом, але неправильним і недостатнім доглядом і зберіганням раю». Повідомляючи свій гріх людині, диявол цим поневолив її - людина стала спільником диявола і бранцем його. Але головним наслідком гріхопадіння перших було те, що гріх душі спричинив руйнацію й у фізичній природі. Зло сприйняте Адамом, змогло опоганити всю людську природу. Змінилася людська природа: раптово перекинутий розум людини натомість, щоб відображати вічність, відображає у собі безформну матерію: первозданну ієрархію в людині, раніше відкриту для благодаті і розповсюдженні її по світі, - перегорнуто. Дух повинен був проживати Богом, душа - духом, тіло - душею. Але дух починає паразитувати в душі, живлячись цінностями не Божими, а замінивши викривленими реаліями, які змій відкрив жінці, коли залучив її увагу до дерева пізнання добра і зла. Душа, своєю чергою, стає паразитом тіла - піднімаються пристрасті. І, нарешті, тіло стає паразитом всесвіту, вбиває, щоб харчуватися, і, як наслідок, знаходить смерть. Але по великому милосердю Божому та Його любові нам дається дар Божий для боротьби з пошкодженою гріхом людською природою. Оновлення людської природи заповів нам Сам Спаситель через очищення у водах Святого Хрещення, показавши це власним прикладом (Мф.3,13-17).

При яких умовах церква дозволяла і дозволяє хрещення немовлят? Щодо хрещення немовлят, можна часто почути: вони не розуміють, що відбувається. Про це преподобний Симеон Новий Богослов пише: «Хрещені немовлятами не відчувають освячення отриманого в хрещенні, тому що таке відчуття освячення є справа розуму, а немовлята ще не досконалі розумом щоб усвідомити прийняту благодать, тому з часом вони потрішки змінюються і переходять на сторону зла і благодать святого хрещення в одних погасає і зовсім губиться, а в інших зберігається невеличка її іскра, котра потім знову спалахує, якщо звернуться до духовних наставників і покаються, приймуть оголошення (ознайомляться з християнською вірою), відтворять віру, як належить, і покладуть надію на Бога». Коли є надія, впевненість, що немовля, яке хрестять, буде виховане так, що в будь-який момент свого життя скаже: так! Я підтверджую ті обітниці, котрі були дані за мене під час Таїнства. Покладається велика відповідальність на батьків та хресних, щоб немовля зростало в таких умовах, щоб дар Божий Святого Духа діяв у них і укріпляв, бо саме їх вірою і прикладом життя закликається цей дар Божий на немовля, що приступає до хрещення. В інакшому разі Таїнство може залишитись безплідним. Святитель Кирил Єрусалимський (4 ст.,), котрий займався підготовкою до хрещення оголошених, говорить дуже важливі слова: «Якщо лицеміриш, то люди тебе хрестять тепер, а Дух не буде тебе хрестити». Марк Подвижник (5 ст.) зауважує: «Чи ж переконався ти нині, що твердо віруючим Дух Святий дається тут же по хрещенні, а невірним і по хрещенні не дається».

Потрібно думати про користь Таїнства, про те, що в Хрещенні ми отримуємо народження нової людини в нас самих, зерна, - не дерева, не плода, а зернину, насіння, - і ми повинні проростити це зерно, щоб воно дало плід Христовий, щоб виросла нова, свята людина. Святитель Феофан пише: «Потрібно при цьому мати в думці, що в цій смерті для гріха через хрещення нічого не відбувається механічно, а все звершується з участю морально вільних рішень самої людини». Більше того, він пояснює: «Господь приймає того, хто приходить до нього з покаянням і вірою, прощає йому всі гріхи і освячує таїнствами, насичує силою перемагати гріх, що живе в ньому, а самого ж гріха не виганяє, покладаючи на саму людину вигнати його з допомогою благодаті, котра дарується їй». Отже, людина покликана сама до боротьби та праці, щоб зерно, посіяне при прийнятті Таїнства Хрещення, дало свої благодатні плоди - оновлення «ветхої людини, древнього Адама» «від води і Духа» для спасіння і вічного життя.

ПРОДОВЖЕННЯ

Настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці м. Львова
о. Михайло Садовський