11 січня Православна Церква згадує чотирнадцять тисяч немовлят від Ірода у Вифлеємі вбитих. Святитель Димитрій Ростовський пише: «Ірод, замучений гнівом, звертає свою лють на ні в чому неповинних немовлят. Він посилає озброєних, як на війну, воїнів, щоб «повбивати у Вифлеємі і у всіх околицях його всіх немовлят від двох років і нижче, згідно з часом, який вивідав у мудреців.» (Мф. 2:16).
Чому ж саме Ірод вбиває дітей до двох років? Так святий Іоан Золотоустий говорить: «Не дивуйтесь, що Ірод звелів вбивати немовлят від двох років і нижче: лють і страх зійшлися в мучителі; Тому Ірод став вельми обережний і від великої боязні прирік на убієння і більш старший вік». А св. Євфимій додає: «Ірод вважав, що зірка з’явилася волхвам, ще задовго до народження Немовлятка. Для більшої безпеки він вирішив випередити час на два роки».

Різдво - це найважливіше з дванадесятих свят, тому що з цього свята починається весь сенс віри в Христа і являє собою саме початок християнства на Землі, тому що Бог стає людиною, сповнюється пророцтво про Месію. Христос приходить у світ не просто як посланник від Бога, а як Бог, що став людиною. Власне кажучи, сутність християнства в тому , що «Бог став людиною для того, щоб людина стала Богом », як сказав Афанасій Великий.

«Чого це всі вони чобітки свої повиставляли біля дверей? Помили й рядочком поставили. А зараз же вечір, і ніхто вже нікуди не збирається», - міркувала собі маленька біла киця. Їй було всього три місяці й десять днів, а її вже розлучили з мамою та віддали у велику родину, де було троє діток. Весело кицюні було з дітками, та саме зараз, може, мама їй пояснила б, навіщо то вони повиставляли чоботи й чого все якось незвично сьогодні в цьому домі.
А дітки саме радились між собою з одного важливо питання. Маринка наморщила лобика:
- А до кошеняток Миколай ходить?
Ромчик і собі замислився:
- Чи нашій Сніжинці Миколай щось принесе?

14 жовтня - Покрова Пресвятої Богородиці
Це сталося дуже давно, понад тисячу років тому, 910 року в прекрасному і славному місті Константинополі (теперішній Стамбул, столиця Туреччини; в народі його ще називали Царгород, - прим. автора) - столиці Візантійської імперії. Страх і жах охопив усіх жителів Царгорода, коли незчисленне агарянське (Агаряни - загальна назва язичників і мусульман у давні часи) військо підступило до його стін! Здавалося, що й сонце померкло від такої кількості воїнів, здавалося, що ніхто їх не зможе перемогти.
Але християни не впали в розпач, бо знали, що Небесне воїнство завжди перемагає там, де люди безсилі, тож з молитвою та з великою вірою звернулись вони до Божої Матері.