Важко ясно сказати, що ж все-таки переконало Володимира відмовитися від своєї буйної вдачі і прийняти Христову віру. Перші роки свого княження він прямо-таки благістю не відрізнявся, принаймні, літопис охарактеризував його досить розбещеною молодою людиною. Слід, втім, мати на увазі, що літописець свідомо описував Володимира до його звернення в особливо похмурих тонах з метою більш рельєфного представлення величі його етичного перетворення після Хрещення. Як би там не було, як це не рідко трапляється, до 30-ти років чоловік, тим більше пройшовший нелегку військову школу, деколи, озираючись на своє життя, бачить в ньому не зовсім те, чим воно було йому раніше...

Передання говорить, що Пресвята Богородиця заповідала свою Чесну Ризу благочестивій вдові-єврейці з Назарету. Вдова зберегла цей скарб, який з покоління в покоління передавалося дівицям даного роду. У другій половині V століття до Назарета прийшли на поклоніння святим місцям два брати з Візантії. Вони виявили в будинку старезної дівиці-єврейки Ризу Пресвятої Богородиці і перевезли ковчег зі святинею в Царгород. Тут Чесна Риза Божої Матері була урочисто зустрінута Імператором Левом і святителем Геннадієм, Патріархом Константинопольським, і покладена у Влахернську церкву.

З празником Господнього Богоявлення тісно злучене Велике або Йорданське Водосвяття. Ця священна традиція Східної Церкви сягає перших віків християнства.
Православна Церква знає мале й велике освячення води. У Греції є давній звичай освячувати воду малим освяченням кожного місяця.

Брати Борис та Гліб, молодші сини князя Володимира Святославича, котрі трагічно загинули 1015 року під час міжусобної боротьби за великокнязівський престол,— перші святі, канонізовані давньоруською церквою. Вони є визнані як чудотворці й молитовники перед Богом "за землю Руську", "за нові люде християнські".

Хто ж були ті святі, котрих ушановує пам`ять народна від часів Київської Русі? Який моральний урок дає нам сьогодні їхній життєвий подвиг? Який був ідеал святості, утверджуваний культурою Київської Русі?

Пориваючись у далеч століть, аби віднайти джерела духовності українського народу, ми неодмінно свій історичний погляд затримуємо на Київській Русі — цій яскравій добі вітчизняної історії, коли саме й складалося значною мірою неповторне обличчя народу, збережене ним упродовж віків до сьогодні.

Пам’ять Першого Вселенського Собору святкується Церквою Христової з найдавніших часів. Господь Ісус Христос залишив Церкві велику обіцянку: “Побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її” (Мф. 16, 18). У цій радісній обіцянці міститься пророча вказівка, що, хоч життя Церкви Христової на землі буде минати у важкій боротьбі з ворогом спасіння, перемога на Її боці. Святі мученики засвідчили істинність слів Спасителя, перетерпівши страждання за сповідання Імені Христового, і меч гонителів схилився перед переможним знаменням Хреста Христового.

Кирило і Мефодій були рідними братами, походили від солунського вельможі. Кирило (до чернецтва Костянтин) виховувався при константинопольському дворі, разом з малолітнім імператором Михайлом III (855-867); у знаменитого Фотія він вчився словесним наукам і логіці, потім слухав філософські і математичні науки, а коли, нарешті, вступив в духовне звання, був бібліотекарем і займав посаду вчителя філософії.
Пам'ять - 24 травня (нов. стиль).

На першому Вселенському Соборі в Нікеї в 325-му році після того,як тодішня Вселенська Церква вийшла з катакомб і вже могла офіційно існувати в Римській імперії, маємо докладну інформацію про те,як та Церква була зорганізована. У шостому каноні того Собору сказано про її поділ на патріархати які були між собою незалежні, бо такий церковний устрій с згідний «зі древнім звичаєм», як сказано в цьому каноні. Тому такий порядок закріплюється в наступних століттях. Патріархи на своїх територіях разом зі своїми єпископами незалежно полагоджують свої справи,що відносяться до їхньої провінції.

Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир, названий в історії другим Афоном, твердиня православ’я. Ця древня святиня розташована між гірськими скелями Карпат, поблизу с. Маняви на Івано-Франківщині. Між схилами гір, вкритих вічно зеленими смереками, з цілющою джерельною водою та мікрокліматом, розташоване це унікальне диво зодчих і природи.

Доба Петра Могили зараз приваблює дослідників як через загальне зростання інтересу до вітчизняної історії, спричинене проголошенням незалежності України, так і в зв'язку з нещодавнім (1997 року) святкуванням 400-річного ювілею цього визначного діяча та його канонізацією православними церквами України. Діяльність славетного митрополита привела до реформування української православної церкви, піднесення культури, зокрема літератури та освіти, відбудови багатьох храмів - визначних пам'яток історії та архітектури Києва.

Спостерігаючи за сучасними відносинами між християнством і його науковими критиками можна констатувати факт певного примирення. Ні, бажаючих покритикувати християнство не стало менше, можливо навіть навпаки – більше, однак серед опонентів християнства сьогодні набагато менше науковців ніж, наприклад у минулому столітті. На сьогодні важко знайти ґрунтовне наукове видання із серйозною, а тим паче свіжою аргументованою критикою християнства.