Святитель Петро народився 21 грудня 1596 р. в Яссах, у сім`ї молдавського правителя (господаря) Симеона Могили та угорської княжни Маргарет (Маргіт). У традиціях знатних родин XVI-XVII ст. польська геральдика виводила походження родини Могил від знаменитого римлянина Муція Сцеволи, нащадки якого перейшли з Риму до Греції, а звідти — в Молдову. За іншою легендою, румунського походження, предком Могил був молдавський дворянин Пуриг, який допоміг у битві молдавському господарю Стефану IV, отримав від нього щедру винагороду й ім`я Могила (пагорб, могила). Прямим предком святого вважається великий виночерпій (чашник), потім член княжої ради при господарі Стефані Великому Козьма Могила. Дід, Іоан Могила, був його онуком, керував Молдавською державою за господаря Олександра. Мав трьох синів: Єремію, Георгія та Симеона.
Пам'ять - 14 січня (нов. ст.).

Гармізій пише: «Наблизившись до гробу і знаходячись в півтора сотні кроків від нього, ми бачили в слабкому світлі ранньої зорі варту біля гроьбу: двоє людей сиділо, інші лежали на землі. Було дуже тихо, ми йшли поволі, нас обігнала варта, що йшла до гробу, замінити ту, яка знаходилася там. Раптом стало дуже світло. (...) Ми не могли зрозуміти, звідки це світло. Вдалині побачили, що він виходить від рухомої сяючої хмари. Воно спустилося до гробу, і над землею показалася людина, ніби вся складена зі світла. Потім пролунав удар грому, але не на небі, а на землі. Перелякана варта скочила і тут же впала на землю. І в цей час до гробу праворуч від нас по стежині йшла жінка, вона раптом закричала: «Відкрилося! Відкрилося!» - і в цей час нам стало видно, що дійсно величезний камінь, привалений до входу в печеру, ніби сам собою відкотився і відкрив вхід в печеру гробу. Ми дуже злякалися. Потім, якийсь час по тому, світло над гробом зникло і все стало таким, як звичайно. Коли після цього всього ми наблизилися до гробу, виявилось, що там вже немає тіла похороненої в ньому людини».

Сирієць Ейшу, відомий лікар, був близький до Пилата і лікував його, був видним медиком того часу, натуралістом, користувався популярністю на Сході і в Римі. Він після себе залишив твори, які становлять цілу епоху в науці. Недаремно історики й учені світу, зокрема американський учений Кингеріст, вважають, що Ейшу може як лікар стати в одному ряді з Гіппократом, Цельсом, Галеном, а як анатом - поряд з Леонардо да Вінчі і Везалієм. Тільки маловідома мова перешкодила визнанню його за життя.
За дорученням Пилата він у суботу двічі оглядав гріб і хотів зі своїми помічниками, теж медиками, провести ніч біля гробу. Всі вони цікавилися явищем Христа з погляду природодослідників, тому все зв'язане з Ним їх живо цікавило, вони вивчали явища, що відбувалися в природі.

Юдеї були в полоні вавилонському сімдесят років. Пер-ський цар Кир у перший же рік свого царювання над Вавилоном дозволив юдеям повернутися з полону насвою батьківщину і спорудити в Єрусалимі храм Господній. Сорок дві тисячі юдеїв відбули на свою землю. Ті з юдеїв, щозалишилися у Вавилоні, допомогли їм золотом, сріблом та іншим майном, крім того, багатими пожертвами на храм. Цар віддав юдеям священні сосуди, забрані Навуходоносором з храму Соломонового.

Раціоналісти (люди, що визнають джерелом пізнання тільки один розум, заперечують будь-який досвід і Божественне Одкровення), які не вірять в історичність біблійних розповідей, ставляться до Йосифової історії, мов до легенди. Однак ця розповідь не легенда, а дійсна історія, яка мала місце у стародавньому Єгипті. Автор цих рядків з усією сміливістю підтверджує історичність даної події, бо вона, виявляється, була записана самою природою і в дуже несподіваний спосіб. У двадцятих роках ХХ століття автор досліджував залежність приросту деревини дерев від різних природних чинників: від зрошення, опадів, клімату, пожеж, шкідників, у зв'язку з роботами в цьому напрямку багатьох дослідників у Росії, в Америці, у Швеції. Тоді ж було проведено обстеження деревинних залишків, які збереглися в різноманітних палеонтологічних та археологічних колекціях. Нашу увагу особливо привернули колекції дерев'яних предметів, які збереглися з часів стародавнього Єгипту. Таких предметів у єгипетському відділі петербурзького Ермітажу виявилось дуже багато. Всі вони дуже добре збереглися, що дозволяло чітко встановити, яке дерево було використане і з якою метою.

Історики припускають, що братства виникли за часів середньовіччя для того, щоб утримувати церкви, постачаючи їм свічки, ікони та книги. Ймовірно, зазнавши впливу гільдій, вони перейняли собі таку організаційну модель, яка передбачала щорічні вибори службовців, обов'язкові щомісячні збори, сплату внесків і общинні суди. Братства завоювали повагу й популярність, опікуючись вдовами й сиротами своїх померлих членів, підтримуючи шпиталі й надаючи своїм членам безпроцентні позички. У XVI ст. найважливішим і найвпливовішим було братство при Успенському соборі у Львові. Воно слугувало взірцем для інших братств.

Олександр (Петровский) народився 23 серпня 1851 року в м. Луцьку у родині диякона. Закінчив 4 класи Волинської Духовної Семінарії, служив учителем народної школи. Рано втративши батьків, вів розсіяне життя.
Одного разу у сні йому з’явилася покійна мати і сказала: «Залиш це життя і йди у монастир». Це видіння так вплинуло на молоду людину, що він різко перемінив спосіб свого життя і, дійсно, прийняв чернечий постриг у Москві, у Донському на честь ікони Божої Матері монастирі. Це відбулося в 1900 році. Незадовго був висвячений на ієродиякона і ієромонаха, а потім призначений намісником Донського монастиря зі зведенням у сан архімандрита.
Пам'ять - 24 травня (новий стиль).

На сайті започатковано новий розділ "Історія Української Православної Церкви", в якому будуть опубліковуватись матеріали з історії нашої Православної Церкви. Отже, запрошуємо відвідати

Благовірний князь Андрій народився біля 1111 року, його батько – князь Юрій Довгорукий, а мама – дочка половецького хана Аепи Асеневича, котрий прийняв християнство, дід – знаменитий Володимир Мономах, був племінником Святого Мстислава Володимировича, засновника Володимир-Волинського собору. Він отримав хороше виховання і на той час прекрасну освіту.
Пам’ять його святкується 17 липня за новим стилем.

Сьогодні в храмі покояться мощі великомучениці Варвари і священномученика Макарія. Мощі святої Варвари привіз до Києва ще князь Святополк. Багато століть вони зберігалися в Михайлівському Золотоверхому монастирі в 500- кілограмовій раці з чистого срібла. Коли в тридцяті роки ХХ століття радянська влада розганяла ченців монастиря, святі мощі були таємно перенесені у Володимирський собор; при цьому дорогоцінна срібна рака таємничо зникла. Після проголошення незалежності України в церковному житті відбулися великі зміни. Постала Київська патріархія Української Православної Церкви. У 1995 році у Свято-Володимирському храмі відбувся собор Української Православної церкви Київського Патріархату, на якому митрополит Філарет (Денисенко), який понад тридцять років служить у цьому храмі, був обраний Патріархом Руси-України.

Святий князь Ярослав Мудрий народився в 978 р. і був сином св. рівноапостольного великого князя Володимира і Рогнеди. Близько 1010 року він заснував місто Ярославль і заклав тут перший храм на честь відомого подвижника і борця з язичеством — св. Іллі Пророка. На місці своєї перемоги над печенігами в 1037 р. Ярослав заклав величний Софійський собор по образу Софії Константинопольської, а в 1045 р. по його велінню його син Володимир спорудив Софійський собор в Новгороді. Ярослав залишив про себе пам'ять складанням зведення законів Київської Русі — «Руської правди», яка, доповнена його синами і внуком Володимиром Мономахом, стала правовою основою життя руського народу.