Ексклюзивне інтерв'ю лідера українського рок-гурту «С.К.А.Й.» Олега Собчука для Православного молодіжного веб-порталу hram.lviv.ua.

В Українському Православ’ї відбулася визначна та непересічна подія – Тридцятого вересня цього року Православні архієреї Львівщини виступили з спільним зверненням що до проблем з «передачі державою комплексу споруд по вул. Пекарській, 57, у місті Львові, що раніше використовувалися одним із військових структур, для потреб Української Православної Церкви».
Ця знакова подія показала всім нам, що почалося дійсне об’єднання тих, хто відчуває гостру тривогу та біль за долю Українського Православ’я. Глибока віра дозволила Високопреосвященним владикам стати вище всього тлінного та земного та спільно, у справжній братській любові, виступити у підтримку Львівської єпархії Української Православної Церкви...
У нас є тільки один шлях до Єдності Українського Православ’я. Це шлях – Євангельської доброзичливої взаємодії з братами-архіпастирями УПЦ та УАПЦ, чесного та відкритого, гласного обговорення з ними складних і спірних питань, шлях соборного єднання для розвитку та оборони нашої Святої Православної віри. Ми усі мусимо зрозуміти – прийшов час переходити від слів до справи. Якщо ми негайно, спільно не візьмемося за справу об’єднання, як що не знайдемо нові дієві форми співпраці, ми можемо втратити все.

Ми пропонуємо учасникам розглянути питання, пов’язані з проблемою осмислення незмінних християнських цінностей та їх впливу на розвиток догматичного, морального та екклезіологічного вчення Церкви у контексті історично-культурного становлення суспільства.
Основна тема конференції передбачає розгляд широкого спектру питань: догматичних, моральних, філософських, історичних, культурологічних, мистецьких тощо.
Заявки на участь (форма додається), тези доповідей та (або) статті прохання надсилати до 1 листопада 2013 року на адресу Львівської православної богословської академії: вул. Лисенка, 43, м. Львів, 79008, Україна, або електронною поштою lozynskyy@rambler.ru

Хто віддаляється від світла не шкодить ніскільки світлу, а самому собі дуже багато, поринаючи у тьму; так і звиклий нехтувати Всемогутньою силою, їй не шкодить ніскільки, а самому собі завдає крайньої шкоди. Бог і погрожує нам покараннями, і часто посилає їх - не для того, щоб помститися за Себе, але щоб нас притягнути до Себе. Бо і лікар не нарікає і не ображається на образи від хворих, але всіляко намагається зупинити їх безчинства, маючи на увазі не свою, а їх користь; і якщо вони покажуть хоч трохи розсудливості, він радіє і веселиться, і тим сильніші призначає ліки, не для того, щоб помститися їм за колишнє, але щоб зробити більше користі і довести їх до повного видужання. Так і Бог, коли ми впадемо в крайнє безумство, і говорить і робить все не з помсти за колишнє, але бажаючи позбавити нас від недуги, в чому можна переконатися і за допомогою здорового глузду.
Святий Іоан Золотоустий

Нині між нами можна зустріти багато людей, які під час хвороб залишають надію на Бога й на допомогу лікарів і шукають допомогу в так званих чародіїв, екстрасенсів і ворожбитів. Сумно дивитися, як хвора людина приходить до якого-небудь брехуна, під дією його темних сил віддає йому останню копійку, принижується перед ним, благоговіє, мало не боготворить. За допомогою до ворожби і гадання звертаються не тільки невіруючі, а й християни. Де ж у вас, мої дорогі, після цього наш Господь, Заступник і Помічник? Де дана при хрещенні обіцянка відречення від сатани і всіх його слуг? Які після цього ви християни?

З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета відбудеться ХРЕСНА ХОДА з Івано-Франківська до Манявського Хресто-Воздвиженського монастиря.
Початок Хресної ходи 5.07.2013 р.Б. о 15.00 год. від Свято-Троїцького Кафедрального Собору м. Івано-Франківськ до м. Богородчани, розташування, вечеря, молитва, ночівля у храмі та в наметах (20 км).
6.07. 2013 о 8.00 – вихід з м. Богородчани до Манявського монастиря (20 км). Прихід в монастир, розташування і Всенічне бдіння (поч. о 16.30), вечеря і нічна літургія, яка розпочнеться о 23:00. Після літургії відбудеться Хресна хода до Блаженного каменя, де буде відслужено акафіст Прпп. Іову та Феодосію Манявським.
Запрошуємо духовенство, православну молодь, вихованців парафіяльних недільних шкіл та усіх бажаючих віком від 16 років!

Бути християнином, в якомусь відношенні, дуже просто. Християнин - це учень і друг Христовий. Ці поняття суміжні, але є між ними і відмінність. З одного боку, ми учні Христові, Його послідовники, і ми повинні вчитися від Нього через Євангеліє тому, у що Він вірить, того, чого Він вчить.
Я не даремно вжив вираз "у що Він вірить". Одного разу в Москві, на сходах готелю "Україна", молодим офіцером мені було поставлено питання:
- Добре. Ви вірите в Бога, а Бог, у що Він вірить?
- Бог вірить у людину, - відповів я йому. Це дуже важливий момент у християнському житті: разом з Богом вірити в людину, починаючи з себе самого. Христос недаремно нам говорить, що ми повинні любити себе самих і ближнього, як самих себе.

Люди не готувалися належним чином до участі в Євхаристії. Люди жили неєвангельським життям. І тому для того, щоб виправити їх, Церква стала говорити: ви не можете приступати до таїнств, якщо ви не приготувалися належним чином! Якщо ви не живете добродійно, ви не повинні приймати участь в Євхаристії! Але як виправити це? Сказати: «Не приходьте» - або: «Змініть своє життя»? Мета корективи - зміна життя, а не утримання від причастя.
Отже, те, що ми сьогодні маємо, цю корективу, яка спотворила реальність. Тепер, замість того щоб приступати до Євхаристії, що є природним для участі в літургії, це стало рідкісним винятком. Ви запитуєте: як щодо частого причастя? Людина повинна жити так, якщо б вона повсякчас приступала до Євхаристії. Якщо ми образили когось, ми повинні залишити все і попросити вибачення. Ми повинні постійно молитися. Ми повинні жити за Євангелієм. Ось що вимагає виправлення, а не те, йдете ви чи не йдете до причастя.
Схиархімандрит Іоаким (Парр)

Причина, чому це так важко, в тому, що Господу не потрібні фарисеї, Йому не потрібні «побілені гроби» (Мф. 23:27). Пам'ятаєте, як у Страсний тиждень ми на всю церкву читаємо грізні слова Спасителя про лицемірів? Ці слова адресовані до нас!
Ми повинні бути місіонерами. Наше хрещення зобов'язує кожного з нас бути місіонером. Ми повинні проповідувати скрізь, завжди і кожному, але не словами, а життям.
Належне свідчення того, що ми віддані Євангелією - це святість нашого життя. Любов - це основа нашої віри. Чому це часто вислизає з нашої уваги? Для того щоб жити згідно заповідей Євангелія і займатися місіонерством, нам не треба організовувати ще один який-небудь комітет. Постійно базікаючи про те, що таке Євангеліє, ми настільки засмітили благу звістку, яка в ньому прихована, що Євангеліє втратило життя. Треба не говорити про нього, а жити ним. Якщо ви говорите більше, ніж молитися, проповідуючи, то ви просто "випускаєте пару".
Схиархімандрит Іоаким (Парр)

Духовний отець так само, як простий, звичайний, пересічний священик, повинен бути в змозі бачити в людині невід'ємну красу образу Божого, хоча це може даватися, часом, зусиллям, вдумливістю, побожним ставленням до того, хто до нього приходить. Якщо навіть людина пошкоджена гріхом, духовний отець повинен в ній бачити ікону, яка постраждала або від умов життя, або від людської недбалості або блюзнірства: бачити в ній ікону і благоговіти перед тим, що залишилося від цієї ікони, і тільки заради тієї божественної краси, яка в ній ще присутня, працювати над тим, щоб усунути все те, що спотворює цей образ Божий.

Я хотів би спочатку визначити слово "духовність", тому що зазвичай, говорячи про духовність, ми маємо на увазі певні релігійні вираження нашого духовного життя, такі, як молитва, як подвижництво. Це стає зрозуміло з святоотцівських книг, як, наприклад, книги Феофана Затворника. Говорячи про духовність, як мені здається, треба пам'ятати, що духовність полягає в тому, що в нас діє Святий Дух. І те, що ми називаємо духовністю, зазвичай - це таємничий прояв дії Духа Святого.
Це положення відразу ставить духівництву дуже чіткі межі, тому що тут йде мова не про те, щоб людину виховувати за якимись принципами, навчити її розвиватися в молитві або аскетично за якими-небудь трафаретами.

— Звідки у людини береться гнів, злоба, негатив?

Ми гніваємося від нездійснення наших бажань, від самозвеличення над тими, на кого гніваємось. Але якщо припинити ставитися до людей з позиції суддів, то якщо навіть хтось буде нам шкодити — гніву не буде. Те ж відбувається, коли ми не мирні. Немирні думки викликають неспокійний стан у інших людей, з якими ми спілкуємось.Ми повинні навчитися володіти своїми думками, наводити лад у них. Тоді нам не можуть нашкодити немирні, суєтні думки інших людей. Треба навчитися простоті Христовій. Якщо ми хочемо когось відвідати, знаючи, що можемо йому заважати, наш візит не буде таким, як треба, тому що вже ідучи з неспокійними думками, ми можемо справити негативний вплив і враження на того, до кого ідемо.