Ексклюзивне інтерв'ю лідера українського рок-гурту «С.К.А.Й.» Олега Собчука для Православного молодіжного веб-порталу hram.lviv.ua.
- Які твої враження від Львова?
- Я дуже люблю Львів. Це автентична перлина України. Місто з характером - і ще багато можна говорити компліментів. Я люблю Львів.
- Як часто ти подорожуєш Україною на двох колесах?
- На жаль, зараз нечасто. Мало часу, справді. Якось раніше його було більше.
- Чи ти колись брав участь у велопрощі?
- Ні, не брав. Але на велосипеді ми зробили непогане коло - поїхали через перевал, Верховину, Ворохту, Яремче, Коломию, Шешори... були на Писаному Камені. За три дні ми проїхали 260 км.
- Непогано...
- Непогано, як для любителів! :)
- Яку книгу читаєш зараз?
- Зараз читаю Бабовала Романа. Дуже цікава... І Дністрового. Зараз перечитую "Патетичний блуд", різні його збірки.
- Як молодій людини не загубитись в сучасному, часто фальшивому, світі?
- Намагатися бути собою всіма силами. Це дуже важко.
- В інтерв'ю православному журналу "Отрок" за 2009 рік ти сказав, що живеш «Сігур Росом» (Sigur Ros). Яку музику слухаєш останнім часом?
- Дуже різну:) Додалось багато електронної, різного хаусу. Але «Сігур Рос» (Sigur Ros) все одно є. Подобаються добірки команди Marble Sounds, різні інді-рок збірки, MGMT (видали новий альбом - дуже сюрреалістий, я б сказав). По класиці - Pearl Jam, Radiohead...
- Кілька років тому ти жив у Києві, а твоя сім'я - у Тернополі. Як цей період вплинув на твої стосунки із дружиною, дітьми?
- Дуже важкий був період. Віртуальне сімейне життя дуже важке. Постійно катався туди-сюди, що забирало багато часу, сил та енергії. Тому нікому не пораджу це відчути.
- Що надихнуло тебе на написання тексту до пісні із креативною назвою "!"(Знак оклику) ? Як з'явилася ця пісня?
- Якось після якоїсь презентації я прийшов додому ввечері, а вночі написав цю пісню буквально за годину. Два-три виправлення - і все. Так само, як і "Тебе це може вбити". Так, є тенденція, що саме те, що ти не виправляєш, а просто швидко пишеш - воно, як правило, дуже цільне і сильне.
- Що ти відчуваєш, беручи участь у благодійних концертах?
- Приплив енергії, задоволення, яке відчувається лише в такій ситуації - коли ти без користі робиш добро. Тому до нього не варто звикати, щоб відчувати цю енергію, щоб це не перетворилось у роботу.
- Як ти борешся із лінню?
- Ооой, то вона бореться зі мною, то я борюся з нею. Як казав Іван Франко, я все життя боровся з лінню. Так само і я. Це страшна річ... Намагаюсь з нею боротися всіма силами, чесно.
- Як тобі вдається поєднувати справжню віру в Бога та сімейне життя із кар'єрою?
- Ого! Серйозне питання. Я сам не знаю як :) Повірте, дуже важко бути рок-старом на сцені, а через годину - ідеальним сім'янином вдома. Що стосується духовного питання - це дуже індивідуальне, не хочу про це говорити, це справа кожного. На це теж треба час, це теж суттєво і важливо. Суміщення цих трьох речей - це на грані фантастики, і, як правило, воно ні до чого хорошого не приводить, тому що занадто ці речі контрастні. Тобто, якщо сім'я і віра речі логічні, то рок-н-рол - це взагалі "причепи кобилі хвіст" :) Це важко. На таких контрастах, звісно, ідеального дуже мало. Тому треба якось боротися з цим. Але без таких контрастів не буде творчості. Якби було все ідеально, ніхто б не писав глибоких текстів. Занадто все ідеально, проблем нема... Не скажу, що я їх шукаю, вони самі по собі виникають, тому що я - це я. Я такий, який є. В одній ситуації один, в іншій - другий. Я не зраджую собі, я просто адекватно реагую на ситуацію, тому що я такий є.
- Яка частина пісень із трьох альбомів є, так би мовити, із твого власного досвіду?
- Та вони всі. Це ж я пишу текст! Я не можу по блютузу зв'язуватись з іншим мозком і писати з чужого досвіду. Та все, що я написав, це необов'язково пережите мною...
- Маю на увазі, що ти особисто пережив? Яку частину?
- Ааа, багато! В кожній пісні є якась частинка. Наприклад, в одній пісні - історія з мого життя, а в іншій можуть бути якісь асоціації після переглянутого фільму. Це можуть бути мрії, які не збулися, а я б хотів, щоб збулись, або емоції, які стосуються того, про що я шкодую. Це все стосується тільки мене, тому що це пишу я, це йде від мене. Я є в кожній пісні в тій чи іншій мірі.
- На твою думку, що таке любов?
- Любов - це те, що робить нас людьми. Це саме те, що відрізняє нас від тварин.
- Чи співав ти у церковному хорі?
- Підспівував неофіційно :) Я був на балконі в Києво-Печерській лаврі, коли співав хор. В мене навертались сльози від цих обертонів. Чесно! Просто я ніколи такого не відчував. Я пам'ятаю ці емоції. Це дуже сильно... Коли 15-18 чоловік співають біля тебе, розумієш, що тут немає ніяких колонок, ніякої електрики, люди це роблять своїми голосами - тебе просто рве на кавалки від щастя... я не можу це пояснити, мурашки по шкірі...
- Коли вийде четвертий альбом гурту "С.К.А.Й."?
- Я не буду зараз говорити конкретних дат. Ми в процесі роботи. Я лише скажу, що в жовтні ми випустимо ще одну пісню з 4-ого альбому, яка називатиметься "Край неба".
- Що побажаєш львівській молоді?
- Залишатися українцями, здоровими і критичними українцями. І приходити на наші концерти.
- Щиро дякуємо тобі за цікаву та відверту бесіду!
- Дякую за запитання!
- Які твої враження від Львова?
- Я дуже люблю Львів. Це автентична перлина України. Місто з характером - і ще багато можна говорити компліментів. Я люблю Львів.
- Як часто ти подорожуєш Україною на двох колесах?
- На жаль, зараз нечасто. Мало часу, справді. Якось раніше його було більше.
- Чи ти колись брав участь у велопрощі?
- Ні, не брав. Але на велосипеді ми зробили непогане коло - поїхали через перевал, Верховину, Ворохту, Яремче, Коломию, Шешори... були на Писаному Камені. За три дні ми проїхали 260 км.
- Непогано...
- Непогано, як для любителів! :)
- Яку книгу читаєш зараз?
- Зараз читаю Бабовала Романа. Дуже цікава... І Дністрового. Зараз перечитую "Патетичний блуд", різні його збірки.
- Як молодій людини не загубитись в сучасному, часто фальшивому, світі?
- Намагатися бути собою всіма силами. Це дуже важко.
- В інтерв'ю православному журналу "Отрок" за 2009 рік ти сказав, що живеш «Сігур Росом» (Sigur Ros). Яку музику слухаєш останнім часом?
- Дуже різну:) Додалось багато електронної, різного хаусу. Але «Сігур Рос» (Sigur Ros) все одно є. Подобаються добірки команди Marble Sounds, різні інді-рок збірки, MGMT (видали новий альбом - дуже сюрреалістий, я б сказав). По класиці - Pearl Jam, Radiohead...
- Кілька років тому ти жив у Києві, а твоя сім'я - у Тернополі. Як цей період вплинув на твої стосунки із дружиною, дітьми?
- Дуже важкий був період. Віртуальне сімейне життя дуже важке. Постійно катався туди-сюди, що забирало багато часу, сил та енергії. Тому нікому не пораджу це відчути.
- Що надихнуло тебе на написання тексту до пісні із креативною назвою "!"(Знак оклику) ? Як з'явилася ця пісня?
- Якось після якоїсь презентації я прийшов додому ввечері, а вночі написав цю пісню буквально за годину. Два-три виправлення - і все. Так само, як і "Тебе це може вбити". Так, є тенденція, що саме те, що ти не виправляєш, а просто швидко пишеш - воно, як правило, дуже цільне і сильне.
- Що ти відчуваєш, беручи участь у благодійних концертах?
- Приплив енергії, задоволення, яке відчувається лише в такій ситуації - коли ти без користі робиш добро. Тому до нього не варто звикати, щоб відчувати цю енергію, щоб це не перетворилось у роботу.
- Як ти борешся із лінню?
- Ооой, то вона бореться зі мною, то я борюся з нею. Як казав Іван Франко, я все життя боровся з лінню. Так само і я. Це страшна річ... Намагаюсь з нею боротися всіма силами, чесно.
- Як тобі вдається поєднувати справжню віру в Бога та сімейне життя із кар'єрою?
- Ого! Серйозне питання. Я сам не знаю як :) Повірте, дуже важко бути рок-старом на сцені, а через годину - ідеальним сім'янином вдома. Що стосується духовного питання - це дуже індивідуальне, не хочу про це говорити, це справа кожного. На це теж треба час, це теж суттєво і важливо. Суміщення цих трьох речей - це на грані фантастики, і, як правило, воно ні до чого хорошого не приводить, тому що занадто ці речі контрастні. Тобто, якщо сім'я і віра речі логічні, то рок-н-рол - це взагалі "причепи кобилі хвіст" :) Це важко. На таких контрастах, звісно, ідеального дуже мало. Тому треба якось боротися з цим. Але без таких контрастів не буде творчості. Якби було все ідеально, ніхто б не писав глибоких текстів. Занадто все ідеально, проблем нема... Не скажу, що я їх шукаю, вони самі по собі виникають, тому що я - це я. Я такий, який є. В одній ситуації один, в іншій - другий. Я не зраджую собі, я просто адекватно реагую на ситуацію, тому що я такий є.
- Яка частина пісень із трьох альбомів є, так би мовити, із твого власного досвіду?
- Та вони всі. Це ж я пишу текст! Я не можу по блютузу зв'язуватись з іншим мозком і писати з чужого досвіду. Та все, що я написав, це необов'язково пережите мною...
- Маю на увазі, що ти особисто пережив? Яку частину?
- Ааа, багато! В кожній пісні є якась частинка. Наприклад, в одній пісні - історія з мого життя, а в іншій можуть бути якісь асоціації після переглянутого фільму. Це можуть бути мрії, які не збулися, а я б хотів, щоб збулись, або емоції, які стосуються того, про що я шкодую. Це все стосується тільки мене, тому що це пишу я, це йде від мене. Я є в кожній пісні в тій чи іншій мірі.
- На твою думку, що таке любов?
- Любов - це те, що робить нас людьми. Це саме те, що відрізняє нас від тварин.
- Чи співав ти у церковному хорі?
- Підспівував неофіційно :) Я був на балконі в Києво-Печерській лаврі, коли співав хор. В мене навертались сльози від цих обертонів. Чесно! Просто я ніколи такого не відчував. Я пам'ятаю ці емоції. Це дуже сильно... Коли 15-18 чоловік співають біля тебе, розумієш, що тут немає ніяких колонок, ніякої електрики, люди це роблять своїми голосами - тебе просто рве на кавалки від щастя... я не можу це пояснити, мурашки по шкірі...
- Коли вийде четвертий альбом гурту "С.К.А.Й."?
- Я не буду зараз говорити конкретних дат. Ми в процесі роботи. Я лише скажу, що в жовтні ми випустимо ще одну пісню з 4-ого альбому, яка називатиметься "Край неба".
- Що побажаєш львівській молоді?
- Залишатися українцями, здоровими і критичними українцями. І приходити на наші концерти.
- Щиро дякуємо тобі за цікаву та відверту бесіду!
- Дякую за запитання!
Бесідував Юрій Браніцький