Якось я почула думку, що у сучасної людини телевізійна освіта. Сперечатись з цим важко. Якщо порахувати скільки днів свого життя ми проводимо біля блакитних екранів, можна жахнутися. Більше йде хіба що на сон. А скільки над книжками?
Звісно списувати все на ТБ не потрібно, адже ми ж так звані homo sapiens, маємо волю і можемо себе змусити. Але з власного досвіду знаю як це по перше важко, по друге, навіть займаючись думками повертаєшся до того, що ж саме зараз показують той фільм чи ту програму, що, судячи з анонсу, такі цікаві. Психологи давно говорять про те, що телевізор один з найсильніших наркотиків, залежності від якого дуже важко позбавитись. У багатьох траплялось що телевізор ламався або не було світла в помешканні. І хіба те, що з людьми в цей час робиться не назвеш «ломкою»? Снують по дому як привиди, без настрою, а то й агресивні. Якщо до несправності телевізора причетний хтось с сім’ї, то йому прийдеться пройти таке «словесне» каменування, а якщо причина в електроенергії, то електриків мало що не клястимуть.
Моя знайома розповідала, що коли у неї 4 дні не працював телевізор було таке відчуття, ніби хтось виїхав з дому. Отже, для нас телевізор вже ледь не член сім’ї, та ще й ледь не найулюбленіший. Для тих, хто живе сам, ТБ –взагалі порятунок від не веселящих дум, від самотності. Часто ми дивимось навіть те, що вважаємо примітивним, нудним, дурнуватим, але вимкнути і взятись за книжку чи щось інше, більш корисне, не хочемо. А все тому що такий спосіб відпочинку не вимагає від нас жодних розумових чи фізичних зусиль. Ось так ми й отримуємо нашу телевізійну освіту, і одночасно тупіємо. Звичайно і в телебаченні є щось хороше, але зважаючи на якість 99% того, що там показують, того 1 % можна і не дочекатись…
За матеріалами Інтернет-видання православної молоді «ПЕРЕХРЕСТЯ»
Звісно списувати все на ТБ не потрібно, адже ми ж так звані homo sapiens, маємо волю і можемо себе змусити. Але з власного досвіду знаю як це по перше важко, по друге, навіть займаючись думками повертаєшся до того, що ж саме зараз показують той фільм чи ту програму, що, судячи з анонсу, такі цікаві. Психологи давно говорять про те, що телевізор один з найсильніших наркотиків, залежності від якого дуже важко позбавитись. У багатьох траплялось що телевізор ламався або не було світла в помешканні. І хіба те, що з людьми в цей час робиться не назвеш «ломкою»? Снують по дому як привиди, без настрою, а то й агресивні. Якщо до несправності телевізора причетний хтось с сім’ї, то йому прийдеться пройти таке «словесне» каменування, а якщо причина в електроенергії, то електриків мало що не клястимуть.
Моя знайома розповідала, що коли у неї 4 дні не працював телевізор було таке відчуття, ніби хтось виїхав з дому. Отже, для нас телевізор вже ледь не член сім’ї, та ще й ледь не найулюбленіший. Для тих, хто живе сам, ТБ –взагалі порятунок від не веселящих дум, від самотності. Часто ми дивимось навіть те, що вважаємо примітивним, нудним, дурнуватим, але вимкнути і взятись за книжку чи щось інше, більш корисне, не хочемо. А все тому що такий спосіб відпочинку не вимагає від нас жодних розумових чи фізичних зусиль. Ось так ми й отримуємо нашу телевізійну освіту, і одночасно тупіємо. Звичайно і в телебаченні є щось хороше, але зважаючи на якість 99% того, що там показують, того 1 % можна і не дочекатись…
За матеріалами Інтернет-видання православної молоді «ПЕРЕХРЕСТЯ»
