Відпустка… від Православ'я?
Настало літо. І все частіше до мене пiдходять прихожани з проханням: «Отче, благословiть поїхати у відпустку». Услід за цим проханням, як правило, слідує безліч питань про те, як поєднати відпочинок і віру.
На більшість таких питань я відповідаю лише особисто. Характери, ситуації, здоров'я моїх прихожан дуже різні. Та все ж є принципи і питання, що часто ставляться, про які варто сказати взагалі. У надії полегшити життя тим, хто вирушає на відпочинок.
Відпочивати не тiльки можна, але і потрібно. Ідеально, якщо наш відпочинок від мирської метушні полягає в молитві і спiлкуваннi з Богом. Відпустка нам потрібна від того, що ми вважаємо для себе працею. Коли молитва в радість, пiст став звичний як дихання, а паломництва з нетерпінням чекаєш цілий рік, питання про сумісність відпустки і віри просто не виникає. І відпочивати від неї нам не потрібно.
Реальність же така, що в духовному житті кожного з нас є обов'язкова доля праці і дисципліни. Кордон між духовною радістю і подвигом в кожного свiй. Тому і поради, перш за все, індивідуальні.
Загальними залишаються принципи. Найчастіше, стикаючись з проблемою, ми приходимо до священика, намагаючись підстроїти віру під майбутній відпочинок. А що коли спробувати зробити навпаки? Відпустку планувати з врахуванням можливості дотримання поста. Передбачити можливість відійти від переобтяженого пляжу убік. Там, до речі, і вода може бути чистіше. Якщо немає такої можливості, то приходити на море вранці і увечорі. Це корисно не лише для цнотливості, але і для правильного загару.
А вже в бари і нічні клуби нас і зовсім ніхто силоміць не заганяє. Отже було б бажання. Здоровий глузд нам допоможе. Адже ми так успішно його використовуємо для того, щоб придумати масу виправдань і приводів для порушення заповідей.
Та все ж є ціла низка конкретних запитань. Як здійснювати молитовне правило? Ослабляти чи ні пiст? Наскільки можна бути марнотратним на відпочинку? Загальний принцип полягає в тому, що перерв в духовному житті допускати не варто. А ослаблення подвигу може привести до ліні і відступу надалі. Проте тут все дуже індивідуально і залежить від рівня воцерковленності. Питання ці варто обговорити особисто з духівником. Або з тим священиком, якому ми постійно сповідаємося.
При розумному підході і великому бажанні і наш звичний не паломницький відпочинок може перестати бути приводом для компромісів з Православ'ям. І просто укріплюватиме наші сили для праці і молитви.
автор: иєрей Михайло Самохiн,
Джерело: Покроваhttp://www.pokrova.uacity.com
Настало літо. І все частіше до мене пiдходять прихожани з проханням: «Отче, благословiть поїхати у відпустку». Услід за цим проханням, як правило, слідує безліч питань про те, як поєднати відпочинок і віру.
На більшість таких питань я відповідаю лише особисто. Характери, ситуації, здоров'я моїх прихожан дуже різні. Та все ж є принципи і питання, що часто ставляться, про які варто сказати взагалі. У надії полегшити життя тим, хто вирушає на відпочинок.
Відпочивати не тiльки можна, але і потрібно. Ідеально, якщо наш відпочинок від мирської метушні полягає в молитві і спiлкуваннi з Богом. Відпустка нам потрібна від того, що ми вважаємо для себе працею. Коли молитва в радість, пiст став звичний як дихання, а паломництва з нетерпінням чекаєш цілий рік, питання про сумісність відпустки і віри просто не виникає. І відпочивати від неї нам не потрібно.
Реальність же така, що в духовному житті кожного з нас є обов'язкова доля праці і дисципліни. Кордон між духовною радістю і подвигом в кожного свiй. Тому і поради, перш за все, індивідуальні.
Загальними залишаються принципи. Найчастіше, стикаючись з проблемою, ми приходимо до священика, намагаючись підстроїти віру під майбутній відпочинок. А що коли спробувати зробити навпаки? Відпустку планувати з врахуванням можливості дотримання поста. Передбачити можливість відійти від переобтяженого пляжу убік. Там, до речі, і вода може бути чистіше. Якщо немає такої можливості, то приходити на море вранці і увечорі. Це корисно не лише для цнотливості, але і для правильного загару.
А вже в бари і нічні клуби нас і зовсім ніхто силоміць не заганяє. Отже було б бажання. Здоровий глузд нам допоможе. Адже ми так успішно його використовуємо для того, щоб придумати масу виправдань і приводів для порушення заповідей.
Та все ж є ціла низка конкретних запитань. Як здійснювати молитовне правило? Ослабляти чи ні пiст? Наскільки можна бути марнотратним на відпочинку? Загальний принцип полягає в тому, що перерв в духовному житті допускати не варто. А ослаблення подвигу може привести до ліні і відступу надалі. Проте тут все дуже індивідуально і залежить від рівня воцерковленності. Питання ці варто обговорити особисто з духівником. Або з тим священиком, якому ми постійно сповідаємося.
При розумному підході і великому бажанні і наш звичний не паломницький відпочинок може перестати бути приводом для компромісів з Православ'ям. І просто укріплюватиме наші сили для праці і молитви.
автор: иєрей Михайло Самохiн,
Джерело: Покроваhttp://www.pokrova.uacity.com
