– Кажуть, що монах, а тим більше архиєрей, дивиться на світ по-особливому – духовними очима, зір яких допомагає чіткіше бачити духовні орієнтири, які ведуть до спасіння. Як молодій людині не втратити цих орієнтирів, тобто спастись у сучасному, модернізованому світі? Та чи потрібні якісь нові методи праці з молоддю у Православні Церкві, щоб уникнути духовного занепаду?
– На даний час це дуже актуальне питання тому, що молодь – це наше майбутнє. Проблема цього світу – це загальний відхід від Христа. Включіть телевізор, відкрийте світову павутину Інтернет, візьміть до рук пресу, де провокується безтурботне, аморальне життя. Блуд, розпуста, насильство та інші гріховні пороки просто каламутним потоком вливаються ще в юну, несформовану свідомість молодої людини. Священнослужителі б'ють на сполах, намагаються застерігати своїх духовних чад від духовного розтління. Та хоча Церква є вагомою суспільною інституцією, але вона від'єднана від держави. І дуже рідко владні мужі прислуховуються до голосу Церкви, яка завжди закликала і закликає до вічних цінностей, чеснот та високоморального життя.
Я не прихильник модерних методів праці з молоддю у Церкві, як наприклад нічні православні клуби, спортивні змагання чи щось інше, щоб просто прив'язати, зацікавити. У цих методах немає раціонального зерна. Священик, як пастир, повинен закликати з амвону, у недільних школах, показувати християнські фільми, робити для молоді паломництва по монастирях та святих місцях, тобто саме такими засобами опам'ятовувати сучасну молодь, заставляючи задуматися над сутністю людського життя.
– Кожного року ми спостерігаємо, як багато людей, дуже гучно зустрічають Новий рік. Можна сказати, що це святкування перетворюється на якесь певне буйство, тому що забуваються всякі норми поведінки. Чи Ви, як духовна особа, відмічаєте Новий рік? Та як порекомендуєте зробити це вірним, адже це час Різдвяного посту? Та чи в майбутньому Українська Православна Церква перейде на григоріанський стиль, як це зробила Константинопольська та інші Православні Церква?
– Хоча наша Православна Церква живе за юліанським стилем, і Новоліття за яким припадає 14 січня у день свята Обрізання Господнього, але 1 січня – Новий рік за григоріанським стилем – це також особливий день у житті напевно кожної людини. І я думаю, що немає гріха, якщо зустріти його в колі сім'ї чи друзів, пам'ятаючи, що це час Різдвяного посту, але не перетворювати це святкування, на якесь буйство. Я особисто від часу прийняття монашества зустрічаю Новий рік у молитві, зокрема з акафістом "Слава Богу за все", і рекомендую вірним також у цей день вознести особливу подячну молитву Богу за всі його благодіяння та попросити благословення на наступаючий Новий рік. А календарне питання (про перехід нашої Церкви у святкуванні неподвижних празників на григоріанський стиль) думаю, що на сьогодні не є актуальним, можливо у майбутньому воно буде розглядатись, але тоді, коли буде об'єднане Українське Православ'я.
– На даний час це дуже актуальне питання тому, що молодь – це наше майбутнє. Проблема цього світу – це загальний відхід від Христа. Включіть телевізор, відкрийте світову павутину Інтернет, візьміть до рук пресу, де провокується безтурботне, аморальне життя. Блуд, розпуста, насильство та інші гріховні пороки просто каламутним потоком вливаються ще в юну, несформовану свідомість молодої людини. Священнослужителі б'ють на сполах, намагаються застерігати своїх духовних чад від духовного розтління. Та хоча Церква є вагомою суспільною інституцією, але вона від'єднана від держави. І дуже рідко владні мужі прислуховуються до голосу Церкви, яка завжди закликала і закликає до вічних цінностей, чеснот та високоморального життя.Я не прихильник модерних методів праці з молоддю у Церкві, як наприклад нічні православні клуби, спортивні змагання чи щось інше, щоб просто прив'язати, зацікавити. У цих методах немає раціонального зерна. Священик, як пастир, повинен закликати з амвону, у недільних школах, показувати християнські фільми, робити для молоді паломництва по монастирях та святих місцях, тобто саме такими засобами опам'ятовувати сучасну молодь, заставляючи задуматися над сутністю людського життя.
– Кожного року ми спостерігаємо, як багато людей, дуже гучно зустрічають Новий рік. Можна сказати, що це святкування перетворюється на якесь певне буйство, тому що забуваються всякі норми поведінки. Чи Ви, як духовна особа, відмічаєте Новий рік? Та як порекомендуєте зробити це вірним, адже це час Різдвяного посту? Та чи в майбутньому Українська Православна Церква перейде на григоріанський стиль, як це зробила Константинопольська та інші Православні Церква?
– Хоча наша Православна Церква живе за юліанським стилем, і Новоліття за яким припадає 14 січня у день свята Обрізання Господнього, але 1 січня – Новий рік за григоріанським стилем – це також особливий день у житті напевно кожної людини. І я думаю, що немає гріха, якщо зустріти його в колі сім'ї чи друзів, пам'ятаючи, що це час Різдвяного посту, але не перетворювати це святкування, на якесь буйство. Я особисто від часу прийняття монашества зустрічаю Новий рік у молитві, зокрема з акафістом "Слава Богу за все", і рекомендую вірним також у цей день вознести особливу подячну молитву Богу за всі його благодіяння та попросити благословення на наступаючий Новий рік. А календарне питання (про перехід нашої Церкви у святкуванні неподвижних празників на григоріанський стиль) думаю, що на сьогодні не є актуальним, можливо у майбутньому воно буде розглядатись, але тоді, коли буде об'єднане Українське Православ'я.
