День 14 лютого, на який в календарі Католицької церкви припадає святого Валентина, віднедавна став суспільним каменем спотикання. Серед українців не так багато тих, хто живе за цим календарем, однак під впливом масової комерційної культури в наш побут увійшло це свято під назвою День закоханих. Більше того, за участю пишучої братії, це свято обросло різними міфами, у т.ч. з елементами еротизму.
Пропонуємо вам добірку «святкових» матеріалів з різних джерел, котрі об’єднані однією підтемою – «Чи причетний св.Валентин до Дня закоханих?»
Дивні ці церковники - коли всі навколо вітають одні одних зі святом Валентина, лише вони одні заперечують існування цього персонажу. І от тобі й на! Святий без Церкви! Взагалі, самі священнослужителі у ставленні до цього “свята” поділились на поміркованих та категоричних.
Перші розуміючи всезагальну потребу любові при її катастрофічній відсутності поміж усіма, вважають корисним і хоч випадково подарований світом комерції день 14 лютого. Інші ж, ті що “категоричні” навпаки - звертають увагу на церковне життя церкви, день Святого мученика Трифона, і настирливо звертають увагу на те, що функції придуманого “покровителя любові” у нас за древньою традицією виконують інші святі. І взагалі, святий Валентин - насправді покровитель душевнохворих.
Що ж стосується особисто мене, то я стою десь на серединці між “поміркованими” та “категоричними”. Для мене є цілком логічний аргумент, що кохати свою дружину чи дівчину, чоловіка чи просто хлопця можна у будь який день року. Більше того - справжня любов виявиться тільки тоді, коли вона буде постійною, а не лише залежно від змін у календарі. Тому, звичайно, справжнім закоханим це “свято” буквально з а й в е. Якщо ж ми навпаки - живемо не для коханих, а для свого егоїзму і егоцентризму, то один день у році награної люб’язності буде виглядати більше фарсом, аніж правдою.
А ще я проти того, що у цей день забувають мученика Трифона. На відміну від Валентина, він дійсно існував в історії Церкви, і залишив для нас яскравий приклад того, до яких висот може дійти людина з Божою допомогою. Справжня любов це не цукерки і валентинки. Справжня любов це коли віддаєш життя, відаєш самого себе. Я вже й не згадую про те , що завтра, а фактично ще сьогодні увечері, Православна Церква буде відзначати одне з найбільших дванадцяти свят у році - Стрітення. Якби хоч половина людей, котрі святкують день св.Валентина звернула свої погляди на Стрітення, його значення для нас - от тоді б світ хоч трошки, але вже ж таки змінився… А це було і б справжнім святом для людства.
Людство сьогодні хворе як ніколи. Але воно не безликою і аморфною масою. Всі ми, люди, кожен з нас особисто, є відповідальним за те, яким воно було раніше, яким сьогодні є, і тим більше - яким воно буде в майбутньому. Отож, як зустріти день мученика Трифона - вирішувати кожному з нас персонально. Але не забуваймо одного - не втратьмо у гонитві за Валентином людського обличчя. Можливо для декого таке “побажання” буде образливим, але я впевнений що будуть і такі, для котрих воно буде нездійсненним. Нас вчать любити лише з екранів еротичних фільмів, а в день святого Валентина безкоштовно роздають презервативи.
Нам нав’язують думку, що ми повинні купляти ці банальні листівочки саме 14 лютого! Як священик я звичайно не хочу, щоб всі мої близькі та друзі страждали від цього. Будь-яка залежність - робить нас рабами. Отож, я закликаю вас - не бійтеся бути оригінальними! Комусь вигідно мати ваш мозок у своїх руках. А ми християни, добре знаємо кому саме…
http://prosfora.org/2007/02/14/valentyn/
«Чому так підозріливо ставляться до нього (Дня святого Валентина) ті, які, здавалося, повинні радіти його популярністю.
Гадаю, що складається на це багато чинників. Один з найголовніших, думаю, є велика дехристиянізація цього дня. Сьогоднішній комерційний світ намагається продати якомога більше виробів, щоб заробити, і тому шукає будь-яку нагоду, щоб продавати, продавати... Подібно як алкоголік шукає нагоду, щоб випити... Різдво, Новий Рік, ще одне Різдво, ще один Новий Рік, Валентин день, 23 лютого, 8 березня, Пасха, день... Так вже склалося, що місіонерами цього свята стали бізнесмени або бізнес-леді…»
http://www.risu.org.ua/ukr/kaleidoscope/article;27203
В календарі Православної Церкви 14 лютого згадуються лише святі Трифон, Перпетуя, Сатир, Ревокат, Сатурніл, Секунд, Феліцитата, Петро та Вендиміан. Натомість пам'ять трьох святих Валентинів Церква відзначає 7 травня, 19 липня, 12 серпня.
Крім того, у «Житіях святих» згадуються два Валентини: перший — єрусалимський диякон, мученик Святої Церкви (згадується 16 лютого). Другий належить до Севастійських Мучеників (22 березня).
Відповідаючи на питання прес-служби УПЦ, голова синодального відділу УПЦ по роботі з молоддю, єпископ Житомирський і Новоград-Волинський Гурій у 2003 р. сказав: «Ім'я святого Валентина, котре є у святцях Православної Церкви, не має відношення до дня закоханих 14 лютого, яке чомусь називають „днем святого Валентина“. Церква вшановує пам'ять святого Валентина в інший день. Любов Христова до людей і любов християн до свого Бога і Спасителя, вищий приклад якої показали святі мученики, не має нічого загального з закоханістю і скороминущими любовними захопленнями. Не потрібно плутати праведне з гріховним». Єпископ нагадав, що у православних християн у ці дні є свої свята, одне з яких має безпосереднє відношення до молоді. 15 лютого у свято Стрітення Господнього відзначається Всесвітній день православної молоді. Владика зауважив, що було б краще не перемішувалися свята світські і християнські.[9]
http://uk.wikipedia.org/wiki/День_Святого_Валентина
Широкої популярності в Західній Європі це свято набуло після XV століття. За переказом, винахід «валентинки» приписують герцогу Орлеанському Шарля. 1415 року, перебуваючи в англійському полоні після битви під Азенкуром, він нібито надсилав із лондонської в'язниці віршовані любовні послання своїй дружині. Одна з тодішніх «валентинок» нині зберігається в Британському Музеї. У США свято відзначають з 1777 року.
Втім, у Римсько-Католицькій Церкві св. Валентин офіційно вважається не покровителем закоханих, а покровителем людей, які страждають на нервові захворювання: ікони часто зображують Валентина в одязі священика або єпископа, який оздоровлює юнака від епілепсії. За церковними переказами, на могилі св. Валентина один юнак, хворий на епілепсію, довго молився — і видужав.
Загалом у римо-католиків є 16 Святих Валентинів і дві Святих Валентини. Але пам'ять жодного з них 14 лютого не вшановують. 1969 року покровитель закоханих був вилучений із календаря святих як такий, чию історичність взяли під сумнів. Натомість 14 лютого римо-католики відзначають День Святих Кирила та Мефодія, яких Папа Римський Іван II проголосив святими покровителями Європи.
http://uk.wikipedia.org/wiki/День_Святого_Валентина
Церква вважає День закоханих "вульгарним язичницьким" святом
Ні Православна, ні Католицька церква не відзначають, на їх загальну думку, "вульгарне язичницьке" свято "всіх закоханих", у яке західний народний переказ перетворив 14 лютого за Григоріанським календарем, - день пам'яті християнського святого третього століття Валентина.
"Зараз можна відзначити з позитивного боку, що святкування "Дня закоханих" ("Дня святого Валентина") вже не таке яскраве і поширене", - сказав священик Георгій Рябих.
Він пояснив тенденцію, що намітилася, тим, що люди, нарешті, побачили, що поширене трактування і комерціалізація цього свята "просто руйнує високу ідею любові", "вихолощує її піднесену суть" і перетворює любов на "ще один продукт для ринкової торгівлі".
"День святого Валентина" в тому вигляді, в якому він нав'язується, пропагує такі стосунки чоловіка і жінки, які, за словами священика, "не є любов'ю у справжньому розумінні". Під "закоханими" часто розуміються люди, згідно християнським канонам, підлягають єпитимії (покарання) за співжиття поза шлюбом.
"Пропагується безвідповідальне відношення один до одного. Люди, що живуть поза шлюбом, відносяться один до одного безвідповідально, не готові віддавати себе до кінця. Церква ж вважає, що любов повинна бути повною і відповідальною", - пояснив Рябих.
Валентин так само як Кирило і Мефодій - загальний святий і Католицькою, і Православною церков, що жив до їх розділення, а саме в третьому столітті. Про його життя збереглося дуже мало достовірних відомостей, зате дуже багато легенд.
Цей святий був єпископом італійського міста Терні в той час, коли християни піддавалися переслідуванням з боку імператора Клавдія. Одного разу Валентин зцілив від сліпоти дочку сановника Астеріуса, після чого вся сім'я сановника прийняла християнство. Це викликало гнів імператора - і 14 лютого 269 року єпископ був обезголовлений.
У ті дні в Римській імперії проходили щорічні торжества на честь богині Юнони - покровительки любові. Традиційно в це свято кохані дарили один одному записки з іменами один одного. Християни перейняли цей звичай, записуючи на листівках імена святих. Цей збіг і послужив причиною того, що святого Валентина, страченого 14 лютого, почали вважати покровителем закоханих.
Церква вважає, що в любові і особливій увазі один до одного в день святого Валентина немає нічого негожого, але справжня любов пов'язана з відповідальністю - і церква закликає закоханих думати один про одного не тільки цього дня.
Католикам пропонують замість дня Валентина святкувати церковне свято Святого Сімейства, коли подружжя за традицією оновлюють обітниці кохання і вірності один одному, а також день пам'яті святого Йосипа, що відзначається в березні, - покровителя сім'ї.
У православній традиції особливими святами любові і сімейного щастя вважаються дні пам'яті святих, що відрізнялися в земному житті подружньою вірністю і взаєморозумінням, наприклад, Петра і Февронії Муромських.
Хорошим приводом проявити особливу увагу до улюбленої людини є день ангела (іменини), день народження або хрестини.
http://www.bratstvo.info/bratstvo-text-10881.html
У язичницькому Римi 14 лютого вшановували богиню шлюбу, материнства й жiнок Юнону. Наступного дня починалися Луперкалiї — «фестиваль» на честь бога Фавна, покровителя стад, тiсно пов’язаного iз поняттям плiдностi. Ще одна назва дня 14 лютого — «Пташине весiлля», в цей перiод починали паруватися птахи.
По-перше, Греко-Католицька, як і Православна Церкви не святкують це "свято". 14 лютого в наших храмах не згадується святий Валентин. Якщо ми відкриємо книгу «Життя святих», то побачимо, що із старовини Церква почитала трьох мучеників на ім’я "Валентин": мученика Валентина Доростольського, що постраждав за віру в Христа в 228 році (пам’ять 7 травня), священномученика Валентина єпископа Італійського, убитого за те, що він християнин, в 273 році (пам’ять 12 серпня) і священномученика Валентина пресвітера Римського, замученого за проповідь про Бога в 269 році (пам’ять 19 липня). Всі дати пам’яті - це дні, коли мученики прийняли кончину від рук язичників.
Співпадає лише рік (але не дата) загибелі священномученика Валентина Римського з роком смерті "передбачуваного" Валентина про якого мовиться в романтичній історії "дня всіх закоханих"... Тому ніяких особливих богослужінь 14 лютого з нагоди Дня «Святого» Валентина в нас не проводиться.
Усі Валентини канонiзовані задовго до роздiлення Церкви на західну i східну, а тому цих святих визнають i православнi, й католики. Вивчаючи справжнє житіє святого мученика Валентина, ми не відмітимо нічого спільного з сучасною його „легендарною” версією. Немає в нім ні таємних вінчань - загальновідомо, що сам обряд вінчання в Церкві був встановлений пізніше. Не знайдемо в житті мученика і писання любовних листів.
По-друге, слово "святий" наводить людей на думку, що це свято якось пов'язане з Церквою. Нажаль святкування його часто нагадує язичницькі часи та прямо порушує або ж заохочує до порушення однієї з 10 заповідей - не чини перелюбу. Любов в сучасному розумінні - це вже навіть не романтичні почуття, а часто хтиві розмови і погляди, а то і постільні сцени. Все це відверто пропагують ЗМІ та ті хто охоче заробляють на цьому «святі». Мусимо визнати, що "День всіх закоханих" фактично став днем розпусти.
Кохання – почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі. У Біблії ми знайдемо чимало прикладів, що змальовують людські почуття. Зокрема, Соломонова “Пісня пісень” є живим прикладом ніжних емоцій, які спільно переживаються нареченими. Церква не засуджує кохання й особливої уваги один до одного. Але закоханість це ще не любов, а справжня любов пов’язана з не лише з емоціями та почуттями, а в першу чергу з відповідальністю та вірністю. Ось як описує подружнє кохання Святий Іван Золотоустий: “Беру тебе у свої руки і люблю сильніше, аніж життя своє. Тому що життя теперішнє – ніщо, а моїм найбільшим прагненням є прожити його з тобою таким чином, щоби ми були впевнені, що не будемо розлучені і в іншому житті, котре для нас приготовлено”.
Саме тому, як альтернатива до пропаганди «вільного кохання» виник Рух Чистих Сердець, девіз якого – “True love waits” (справжнє кохання чекає). Цей рух уже поширився в багатьох країнах, до нього приєдналися не тільки християни: католики, православні та протестанти, але і євреї та мусульмани. Вступаючи у цей рух, молоді люди дають обіцянку перед Господом Богом зберігати чистоту до шлюбу. І 14 лютого члени цього руху вже декілька років, як альтернативу до комерціалізованого „Дня закоханих”, проводять „День ціломудрія (чистоти, цнотливості)”. Основна його ціль – вказати на небезпеки, які існують в невпорядкованих зв’язках, пропагувати ідеї справжньої любові та дошлюбної стриманості, сказати молодим людям, котрі вже мали статеві стосунки, що можна почати все спочатку та жити в чистоті.
http://old.ugcc.org.ua/ukr/question/ritual/article;4810/
АМВОН
