Останніми роками усе більше молоді (ба й старших) захоплюються розвагами запозиченого з-за кордону так званого дня святого Валентина, який нібито припадає на 14 лютого. За шаленими «валентинівськими» ігрищами нелегко номінально православному юнацтву розгледіти наближення свята Стрітення. А дехто гадає, що обидва свята, наповнені існуючим нині змістом, цілком сумісні. Однак – це помилка...
«Мир вам у Христі Ісусі!» Звертаємося цим християнським вітанням, усвідомлюючи одначе, що миру, спокою стає все менше у нашому XXI столітті. І ми не в силі зупинити те, що провістив Господь наш Ісус Христос через Євангеліє від Луки: «Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, не мир, а розділення. Бо віднині п’ятеро в одному домі розділені: троє проти двох, і двоє проти трьох».
Отож, з’ясуймо, що відзначають 14 лютого, напередодні Стрітення, з таким великим розмахом? У календарі Православної Церкви 14 лютого згадуються лише мученики й мучениці Трифон, Перпетуя, Сатир, Ревокат, Саторнил, Секунд, Феліцитата, преподобні Петро Галатійський та Вендиміан, пустельник Вифинійський. Тим часом католики римського обряду 14 лютого вшановують святих Кирила й Мефодія. Як бачимо, у цей день ані Східна, ані Західна Церква жодним словом не згадують святого на ім’я Валентин.
Моду на «день усіх закоханих» ввели в нас у 80-х роках викладачі англійської мови. Адже найчастіше «Валентинів день» згадується у календарях Великобританії та США.
Вигадану історію цього нехристиянського свята переповідати не буду. На жаль, її знають краще, ніж історію християнського свята Стрітення. Наведу лише слова священика Михайла Димида, директора Інституту церковного права у Львові: «Історії про підпільні вінчання закоханих є легендами, які не підтверджуються жодними джерелами з церковних книг».
Цей день дає щоразу привід задуматись над тим, як сатана намагається викривити значення сутності любові, на якій, за словами Ісуса Христа, базується увесь Закон і Пророки... На жаль, ми стаємо свідками, як високе і святе почуття любові підмінюється пристрастю і пропагуванням статевих стосунків, відірваних від подружнього життя, а сам «Валентинів день» перетворюється на комерцію і гонитву за прибутками.
Спостерігаючи за тим, з яким розмахом відзначається це «свято», складається думка, начебто «день закоханих» вже є своєрідним благословенням на дошлюбні та позашлюбні взаємини людей. Цілком очевидно, що саме такий підтекст цього «свята» найбільш прийнятний для багатьох сучасних молодих людей.
Тож вибір за вами, дорогі брати і сестри, за вами, хлопці й дівчата. Церква своє слово сказала: «Такого християнського свята цього дня немає». Отже, воно не Боже, а чиє? Відповідь настільки страшна й очевидна, що я пропоную вам знайти її самим і задуматись, що ми «святкуємо» 14 лютого, напередодні християнського свята Стрітення.
А тепер про те, чи є випадковим такий збіг – «Валентинів день» напередодні Стрітення. Читаємо у православному церковному календарі: «Не відправляється вінчання напередодні... дванадесятих... свят». Це пов’язано з тим, що перед великими святами люди не повинні вдаватись до надмірних веселощів, а з молитвою і стриманням готуватись до святкового Богослужіння. Що ж ми маємо в цьому випадку напередодні одного з найбільших християнських свят? Вшановується день благословення підпільних вінчань: веселощами, розвоєм гріховних бажань і дій. А потім ми запитуємо себе: «Чому в Україні кожна друга сім’я розпадається?» Яку «любов» вибираємо – таку і маємо.
На початку ширення Християнства пошанування святих Церкви витісняло язичницькі свята. Сьогодні ж язичництво знову планомірно веде наступ на Христову віру – Купала, хелловін, «Валентинів день»...
У Євангелії від Луки читаємо, що в день Стрітення праведний старець Симеон, який очікував Пришестя Спасителя, взявши на руки Немовля Христа, сказав: «...Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке приготував Ти перед лицем усіх народів...»
Що ж бачать молодечі очі під час святкування «дня всіх закоханих»: спасіння чи погибель, любов чи похіть, Бога чи диявола?..
Слухаймо, що далі мовив старець Симеон: «...Ось лежить Цей на падіння і на піднесенняя багатьох...»
Вибір за тобою, юнацтво: падати з сатаною – чи підноситися з Господом. Вам вибирати дорогу, яка веде 14 лютого в бари і місця гріха, – чи дорогу до храму на зустріч із Господом 15 лютого, в день Стрітення. Тим більше, що 15 лютого, у свято Стрітення Господнього, відзначається Всесвітній день православної молоді. Господь вірить у вас і чекає вас. Не зрадьте Його!
Протоієрей Михайло БУЧАК, капелан Волинського державного університету імені Лесі Українки
ПРЕС-ЦЕНТР КИЇВСЬКОЇ ПАТРІАРХІЇ
