Для сучасних людей вихідні зводяться до розваг. Вихідні дні, які дозволяють вийти з дому і зайнятися своїми справами, коли робітник отримує право на те, щоб вийти з безперервного трудового ритму фабрики; саме вихідні дні замінили собою свята для більшості людей. Саме вихідними днями, та відпустками міряє людина своє життя. Навіть те, що ще називається за звичкою святами, по суті вже не більше ніж позачерговий вихідний, коли можна зайвий раз відпочити, і найчастіше за принципом: кращий відпочинок – це зміна діяльності: дачу скопати, картоплю підгорнути...

Людина складається із матеріального і духовного єства. Вона живе у матеріальному світі і в духовному. Досягає повноту життя, коли уміє гармонійно поєднати ці два світи. Коли ж нема поєднання, тоді приходить криза – це крик душі, яка взиває про допомогу, про зміну, про гармонію. Сьогоднішня розмова Ісуса із Самарянкою показує просту реальність нашого життя.

Одного разу, розповідає апостол Матвій, зібралися великі натовпи народу. Побачивши їх, Ісус «зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього учні Його. І відкривши Свої уста, навчав їх, промовляючи...»
Те, що за цим слідує, відоме під назвою Нагірної проповіді. Вона викладена двома євангелістами: Лукою в шостому розділі його Євангелія, Матвієм в п'ятому, шостому і сьомому.

Кожен мешканець квартири, в якій жив і я, знав, наскільки Потворний був потворний. Місцевий кіт. Потворний любив три речі на цьому світі: боротьба, поїдання залишок і, скажімо так, любов. Комбінація цих речей плюс мешкання без даху залишила на тілі Потворного незгладимі сліди. Спершу, він мав лише одне око, а на місці іншого зяяв отвір. З того ж самого боку було відсутнє і вухо, а ліва нога була колись зламана і зрослася під якимсь неймовірним кутом, завдяки чому створювалося враження, що кіт весь час збирається повернути за ріг.

При переповненому череві людині важко і тілесні очі вгору підняти, а не те що духовні. Повне черево прибиває до землі людську душу, все, про що може Тоді думати людина обмежується землею, тим болотом, що нас оточує. При ситості людиною керують тільки низькі тілесні пристрасті. "Що полум'я вогненне в сухих дровах, те і тіло при наповненому череві", - навчає преподобний Ісаак Сірин. А св. Варсонофій повчає: "Наслідком переїдання є блудні пристрасті - і ворог наш, диявол, після нього насилає на тіло сон, щоб осквернити його".

Проте ніколи не слід покладатися на себе у дотриманні посту. Як тільки людина почне розраховувати на власні зусилля у справі спасіння, подумає, що її піст - це щось велике в Божих очах, то вона одразу ж впаде. Бо "перед падінням завжди йде гордість", - навчає нас святий Никодим Святогорець. Саме тому, якщо навіть Бог сприяє нам у додержанні посту, то це не наше досягнення, а Божа благодать. Це Він дає людині сили вистояти у боротьбі зі спокусами і тільки Він визволяє нас від сітей диявола.

Ще зовсім недавно світське суспільство незадоволено повернуло носики, почувши слово «піст»: «Ах, як це несучасно! Середньовічні пережитки!» Але рівень холестерину неухильно зростав, і з цим треба було щось робити...

Багато віруючих християн відчувають потребу в духовному керівництві, яке в наш важкий час не завжди легко знайти. Але щоб не заблудитися в своїх пошуках і замість істинного духовного проводу не знайти спокусливого мудрування, необхідно керуватися святоотцівськими писаннями. "Хто тапер не читає книг святих отців, - писав ще в XIX столітті святитель Ігнатій Брянчанінов, - спастися не може".

Одною з найцікавіших сторінок у богослужбовій і пастирській діяльності Церкви є катехуменат - підготовка до прийняття таїнства Хрещення. Грецьке слово «катехумен» було перекладене на слов’янську як «оголошений». Згодом у нашій мові первинний зміст цього поняття був втрачений і лише нині, з відновленням церковного життя, ми знову знаходимо історію катехуменату-навчання (оголошення) тих, хто готувався прийняти Хрещення.

Всі релігії світу в оправдання свого виникнення й існування завжди посилалися на одкровення, необхідність якого випливає з властивостей людського розуму, волі та моральної природи. Дух людський намагається з'єднатися зі своїм Творцем і вступити з Ним у близьке спілкування, але Сам Бог повинен допомогти нам в цьому, тому що, внаслідок абсолютної непізнаності сутності Божої, тільки одкровення є єдиним істинним знанням про Нього.