Якщо співбесідник не приймав першу пораду старця, той поступався і давав іншу, легшу. Проте перша порада завжди була духовно більш корисна.

Бережіть лампаду життя

Одному зі своїх духовних чад старець Порфирій прорік, що той проживе стільки-то років. Коли цей чоловік піддав своє життя ризику, старець сказав йому, що він міг померти. На здивоване запитання, як же це узгоджується зі зробленим раніше передбаченням, старець відповів: «Те, що я тобі сказав, вірно. Нічого не змінилось. Лампада твого життя має масла на стільки років, скільки я тобі сказав. Проте, якщо ти її перекинеш, масло розіллється, і лампада згасне! Таке життя! Бог нам дає цінний дар життя; ми його приймаємо і зобов'язані оберігати, а не піддавати небезпекам, до того ж, безглуздим».

Закон Божий, який вивчають у школах, не має на меті дати дітям знання Бога (це знання він припускає вже існуючим); він дає дітям тільки знання про Бога.

А так як знання про Бога, як і всяке інше знання, засвоюється тільки розумом і пам'яттю, то вивчення Закону Божого в школі звичайно стає якимось далеким, зовнішнім засвоєнням релігійних істин, які не проникають у глибину душі. Знання Бога відрізняється від знання про Бога. Знання Бога - безпосереднє сприйняття Бога внутрішнім почуттям, знання про Бога - надбання розуму й пам'яті.

Про знання Бога говорить Євангеліє: «Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа (Ів. 17, 3). Про те ж саме говорить пророк Ісая: «Віл знає володаря свого, і осел - ясла пана свого; а Ізраїль не знає [Мене], народ Мій не розуміє (Іс. 1,3).

І саме слово "релігія" означає не просте поняття про Бога, а живий зв'язок між живими істотами - людиною й Богом.

"Memento mori" - тобто "пам'ятай про смерть" - казали древні християни.

Для того, щоб цінувати власне життя і не витрачати його марно - треба пам'ятати про смерть, бо вона може в будь-який момент покласти йому кінець.

Для того, щоб любити своїх рідних і близьких, котрі зараз поряд - треба пам'ятати про смерть, бо вона може скоро забрати іх від нас або нас від них.

Для того, щоб побороти в собі гріх - треба пам'ятати про смерть, бо вона може прямо зараз перенести нас з нашими гріховними ділами й звичками у вічність, де вже не буде можливості змінитися на краще.

Для того, щоб розпочати прямо зараз служити своїм життям Богові - треба пам'ятати про смерть, бо хто нам може дати гарантію того, що ми доживемо до старості, на яку більшість людей відкладають своє покаяння і виправлення?

Читати частину 7-му

Про воскресіння мертвих у момент смерті Господа архімандрит Феодор (Бухарєв) пише: "Що привернуло цих воскреслих святих у святий град Єрусалим і примусило явитися багатьом живим? Чи не глибоке співчуття до бідного народу, який не пізнав свого Визволителя? Чи не прагнення отців, які увійшли в радість Христового Воскресіння, поділитися цією радістю, по можливості, і зі своїми дітьми?"

У Священному Писанні є чимало свідчень про голод. У книзі Неємії ми знаходимо таке твердження: «І хліб з неба Ти давав їм у голод їх...» (Неєм. 9,15).
У книзі притч Соломонових є інше вислів: «Не допустить Господь терпіти голод душі праведного, надбання ж нечестивих вивергне»(Пр.10,3). «І не радива душа буде терпіти голод»(Пр.19,15). Голод, як явище у Священному Писанні є страшним катаклізмом. Дуже часто він згадується в Біблії у контексті кари Божої: «Мечем і голодом винищить їх Господь», -знаходимо ми суворий вислів у книзі Об’явлення святого апостола Іоанна Богослова. Невже Господь був такий немилосердний і до нашого народу, що послав аж три голодомори на нашу землю? Завжди треба застерігати себе від такого запитання і принаймні у цьому контексті треба думати завжди онтологічно.