Чи можливо уявити собі царство, суспільство, дім, сім'ю, у яких члени, істоти духовно були б роз'єднані, відокремлені, існуючи не залежали б один від одного і не були б раді один одному? Святий апостол Павло, бажаючи відчутно показати цю істину, порівнює духовне царство з нашим видимим тілом, а союз і спілкування членів духовно-морального царства - з союзом і спілкуванням членів нашого тіла. Стан членів нашого тіла є взаємозалежним. Члени тіла, залежачи один від одного, допомагають один одному: "Якщо страждає один член, з ним інші страждають; якщо ж радіє один член, з ним веселяться й інші члени" (1 Кор. 12;26). Якщо хворіє член родини, йому співчувають й інші. Невлаштованість суспільства, станів викликає співчуття інших суспільств. Гірке становище держави примушує думати про допомогу й інші держави.

Господь Ісус Христос узяв на Себе весь тягар гріхів віруючого людства, і нам дає благодать носити немочі один одного. Отже, ми можемо з повною вірою брати участь у долі загробного життя померлих. Співчуваючи загробному стану тих, хто випередив нас своїм переселенням, ми повинні прагнути поліпшити їх стан у Христі Ісусі, Який прийшов на землю для спасіння всіх. "Іди за Мною" (Лк. IX. 59), - слова, сказані живому на його прохання спочатку поховати батька. Ось єдиний засіб допомогти померлим. Життя живих без Христа, життя не в дусі Христовому не поліпшить стану померлих.

Ось які умови необхідні для віри того, хто молиться, щоб передати спасенну благодать Христову померлому.

1) Вірую, Господи, що ти Христос, Син Бога Живого, прийшов у світ не для праведних, а щоб спасти грішників, отже, для спасіння і мого померлого, першого з грішників.

2) Вірую, Господи, що Ти узяв на Себе гріхи усіх, у Тебе віруючих: отже, узяв на Себе гріхи і мого померлого.

3) Вірую, Господи, що Твоє слово - істинне і обіцяння - незмінне. Ти сказав: "просіть і дасться вам"; я прошу милості померлому. Для Тебе це можливо і прохання моє згідне з Твоїм бажанням "усіх спасти" тому що не хочеш смерті і загибелі грішників.

Царство, чи Церкву, Господа нашого Ісуса Христа складали, складають і складатимуть тільки ті, хто щиро у Нього вірить. Отже, членами Його Церкви стали віруючі і старозавітні і новозавітні, і всі ті, хто перейшов уже у загробний світ, і всі добрі ангели, як свідчить святий апостол Павло: "Але ви приступили до гори Сіону і до міста Бога Живого, до Єрусалима небесного, і до безлічі Ангелів" (Євр. 12;22). Члени духовно-морального царства складають одне духовне тіло Христове, Його Церкву (Еф. 1;23; Кол. 1;18). Обов'язки всіх членів царства однакові: славословити Бога (Апок. 5;12; Флп. 1;10,11).

→ 4-ТА ЧАСТИНА ←
Скажи мені, що може бути більш печальне за стан заздрісних людей, котрі, маючи можливість радіти й отримувати нагороду за свою радість, замість цього через благополуччя інших впадають у скорботу і з цією скорботою накликають на себе покарання від Бога і нестерпні муки?

Але що говорити про похвали й дорікання, про печалі і радощі, коли навіть від найбільш маловажних і мізерних діл, якщо будемо робити їх на славу Божу, можна отримувати дуже велику користь. Що є більш маловажне від стрижки волосся? Але і це можна робити для Бога. Якщо ти не будеш вишукано збирати волосся, не будеш прикрашати обличчя, не будеш наряджатися для спокуси і зваблювання тих, що на тебе дивляться, а одягнешся просто, як вийде, відповідно до свого достатку, то зробиш це для Бога і безсумнівно отримаєш нагороду за те, що присмирив порочну похіть і приборкав недоречне марнославство. Воістину, якщо той, хто подає в ім’я Боже "чашу холодної води" (Мт. 10, 42), успадковує Царство Небесне, то уяви, яку нагороду отримає той, хто все робить для Бога!

→ 3-ТЯ ЧАСТИНА ←
Навпаки, коли побачиш убогого, приниженого, зневаженого, який живе в убогості, однак доброчесно; і коли ті, що сидять з тобою, назвуть його жалюгідним, ти похвали його. І твоя похвала для того, що проходить мимо, буде наставлянням і спонуканням до життя чесного і побожного. Якщо скажуть: Який він нещасливий і жалюгідний!” - ти скажи, що він щасливіший за всіх, бо своїм другом має Бога, живе доброчесно, придбав багатство, ніколи не зубожіє, має чисту совість. Що за втрата для нього, коли немає грошей, якщо він отримає у спадщину небо і небесні блага? Якщо ти і сам будеш так міркувати і наставляти інших, то отримаєш і за докір, і за похвалу велику нагороду, оскільки те й інше робив на славу Божу.

→ 2-ГА ЧАСТИНА ←
Так роздумуй при настанні нових місяців. Про це пам’ятай при річних круговертях. Будемо думати про майбутній день, щоб хто-небудь не сказав про нас того, що сказав пророк про іудеїв: "Минають дні їхні в марноті, і роки їхні у тривозі (Пс. 77,33).

Таке свято, про яке я сказав, є постійним, воно не має круговерті років, не обмежується окремими днями, його можуть святкувати разом і багатий, і бідний, бо тут не гроші потрібні, не багатство, а тільки доброчинність. У тебе немає грошей? Зате є страх Божий, скарб кращий за будь-які багатства, який не нищиться, не змінюється і не вичерпується. Поглянь на небо, на небеса небес, на землю, море, повітря, різнорідних тварин, різноманітні рослини, на всю людську природу. Задумайся над ангелами, архангелами, вищими силами. Згадай, що все це -багатство твого Владики. Бути такого не може, щоб слуга настільки багатого Владики, якщо його Господь милостивий до нього, був бідним.

Але, як я вже сказав, такі змагання заслуговують невеликого осудження. Найбільш сумні змагання ті, котрі відбуваються сьогодні в заїжджих дворах і сповнені розпусти та чималого безчестя. Безчестя, бо ті, що займаються цим, зважають на дні, ворожать і думають, якщо перший день цього місяця вони проведуть у задоволенні та веселощах, то так буде і весь рік. А розпусти тому, що до самого світанку і жінки, і чоловіки наповнивши склянки і чаші вином напиваються з надзвичайною непомірністю.

Це слово, як видно зі змісту, було виголошене святителем Іоаном Золотоустом в Антиохії 1 січня 387 роки. Тому воно поміщено між тими словами, які були виголошені 386 та 387 років. Повна назва слова: “Слово в Календи, за відсутності єпископа Антиохійського Флавіана, виголошене проти тих, що захоплюються новомісяччям і тріумфують у місті, і на слова Апостола "Все робіть на славу Божу" (1 Кор. 10:31).

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Скільки радості і скільки живої подяки було навколо Христа! Коли ми читаємо Євангеліє, ми бачимо на кожній сторінці, в кожному рядку як виливаються на наш грішний, холодний, стомлений світ Божа ласка, Божа любов, Божа милість; як Бог рятує Христом всіх, у кого душа обважніла та потемніла від гріха, тих, які не можуть вже нести тяжкості свого життя - через хворобу або з іншої причини. Як тільки Христос входить у життя людей, це життя починає іскритися радістю, новою надією, вірою не тільки в Бога, а в самого себе, в людину, в життя. І як ми викривлюємо євангельську проповідь і євангельське слово, коли ми перетворюємо своє життя в постійне шукання в собі самого темного, гріховного, недостойного ні нас, ні людей, ні Бога, під приводом, що цим ми намагаємося стати гідними нашого Наставника і Спасителя...

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Сьогоднішнє євангельське читання завершується дуже страшними словами: "Багато покликаних, але мало вибраних". Господь, Який створив світ для того, щоб поділитися з ним вічною, Божественної радістю, зустрічається в цьому світі з холодним відмовою; Він закликає всіх - але вибір залежить від нас; Він усіх створив любов'ю для радості і вічного життя - але ми повинні відповісти на любов любов'ю і увійти в радість, яку нам пропонує Господь. І картина з сьогоднішнього Євангелії проста і так точно описує всі стани нашої душі, всі причини, за якими нам немає часу на Бога, до вічності немає інтересу.