Ресурси обмежені, потреби — безмежні. Цьому вчать не лише на економічних факультетах. Я не можу купити все, що хочу. Лише частину. Грошей вічно не вистачає. Навіть на скільки-небудь помітну частину «всього». А частина — завжди менше цілого, з цим не посперечаєшся.
Хто захоче задовольнятися малим? Задовольнитися частиною, коли десь поруч — протягни руку — є все? Це не я. Мені мало малого. Але і все — недосяжно. Я нещасний між молотом потреб і ковадлом можливостей. І я не знаю, куди тягнути руку. Тому тягну її в кишеню. Туди, де гаманець, кредитна картка, декілька монет.

Піст і помірність виховують навички керувати своїм тілом і бажаннями через їхні обмеження; це, за словами святителя Іоана Золотоустого, «опора цнотливості, її надійний страж». «Дівство і шлюб - не для всіх, однак цнотливість - для всіх»,- пише преподобний Никита Стифат. Цнотливість - це те, що оберігає дух людини від занурення його в тіло. Втрачаючи цнотливість, людина підкоряється тваринній хтивості і стає тілесною.

При переповненому череві людині важко і тілесні очі вгору підняти, а не те що духовні. Повне черево прибиває до землі людську душу, все, про що може Тоді думати людина обмежується землею, тим болотом, що нас оточує. При ситості людиною керують тільки низькі тілесні пристрасті. "Що полум'я вогненне в сухих дровах, те і тіло при наповненому череві", - навчає преподобний Ісаак Сірин. А св. Варсонофій повчає: "Наслідком переїдання є блудні пристрасті - і ворог наш, диявол, після нього насилає на тіло сон, щоб осквернити його".

28 березня 2009 року святкує свої уродини настоятель храму «Всіх українських святих» протоієрей Віктор!

Проте ніколи не слід покладатися на себе у дотриманні посту. Як тільки людина почне розраховувати на власні зусилля у справі спасіння, подумає, що її піст - це щось велике в Божих очах, то вона одразу ж впаде. Бо "перед падінням завжди йде гордість", - навчає нас святий Никодим Святогорець. Саме тому, якщо навіть Бог сприяє нам у додержанні посту, то це не наше досягнення, а Божа благодать. Це Він дає людині сили вистояти у боротьбі зі спокусами і тільки Він визволяє нас від сітей диявола.

Ще зовсім недавно світське суспільство незадоволено повернуло носики, почувши слово «піст»: «Ах, як це несучасно! Середньовічні пережитки!» Але рівень холестерину неухильно зростав, і з цим треба було щось робити...

Св. Василій Великий сказав: Той, хто постить, але не перестає робити зло, уподібнюється дияволові, котрий хоч і нічого не їсть, проте не перестає грішити" Справді, саме утримання від їжі не є додержуванням посту.

Коли я прийшов до Бога, мене буквально розпирало від бажання розповісти іншим людям про те, що зробив для них Ісус. Але де і кому я можу розповісти про це? Все життя моя - це будинок, робота, будинок. Удома розповідати нікому - живу один. А на роботі - кому?

Кожен час на свій лад ставить одне і те ж питання: що потрібне людині для щастя? Для когось щастя — це одружуватися з дівчиною своєї мрії; для когось щастя ототожнюється з ароматом успіху, що п'янить; хтось бачить себе щасливим на заміській дачі далеко від проблем, що виснажують. Але у всіх цих і мільйонах інших інтерпретацій є одна загальна коренева ідея: життя вдалося, якщо я зміг добитися успіху, якщо я досяг бажаного.

Для мене миттю повороту була одна німа зустріч в Троїце-Сергієвій Лаврі. У той раз — а це було десь на початку 1982 року — я виявився там ще в якості студента кафедри атеїзму і комсомольського активіста. Треба було супроводжувати групу угорських студентів, що приїхали по обміну в наш МГУ. Служби я не запам'ятав, архітектурою і історією цікавився мало.

Доповідь Святійшого Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарета
на Всеукраїнському з’їзді православної молоді
(14-15 лютого 2009 року, м. Київ)