Майже кожний тиждень Великого Посту має свої богослужбові особливості. Це треба передовсім сказати про його суботи й неділі, з яких кожна присвячена якійсь події з життя Церкви, з життя Ісуса, Його Пресвятої Матері або Святих.

Наша Православна Церква має великого свого святого Рівноапостольного князя Володимира. Згадуємо наше минуле — часи, коли в розквіті слави й могутності Київської Русі на золотокованім княжім престолі володів майже всіма руськими землями наш князь — «сонечко ясне» Володимир Великий. У нашій уяві постає, мов живий, образ князя з його дружиною при хрещенні киян у Дніпрі, що дало початок загального поширення християнства по всій Русі, поміж всіма руськими племенами.

Перенесення мощей праведного Лазаря Чотиридневного, єпископа Китійського, здійснене в IX столітті. Святий праведний Лазар, брат Марфи і Марії, жив у селищі Вифанія, неподалік Єрусалиму. Під час Свого земного життя Господь Ісус Христос часто відвідував дім Лазаря, якого дуже любив і називав Своїм другом (Ів. 11,3; Ів.11, 11), а коли Лазар помер і вже чотири дні пролежав у гробі, Господь воскресив його з мертвих (Ів. 11, 17 - 44) (Воскрешення Лазаря згадується Церквою в суботу шостого тижня Великого посту - “Лазареву суботу”).

Питання, поставлене в назві статті, останнім часом придбало велику актуальність. На багатьох інтернеті-форумах опубліковані здивовані питання жінок до священнослужителів, на якій богословській підставі у відповідальні періоди життя їх відлучають від Євхаристії, а часто навіть і просто від ходіння в Церкву.

З Христових апостолів важко згрішили двоє: Юда, котрий продав Його за тридцять срібняків, і Петро, котрий тричі від Нього відрікся. Але з двох Петро один дістав прощення і знову дістав апостольське достоїнство, знову став другом і учнем Христовим. Інший, Юда, залишився не прощеним, повісився, залишив своє нещасне тіло на дереві, а душу віддав на вічні муки. Чому ж Петро отримав таку милість, а Юда виявився недостойним? Що повинен був зробити цей нещасний і не зробив? Повинен був визнати свій гріх? Він визнав, відкрито сказав, що згрішив - згрішив я, видавши кров невинну (Мт. 27;4). Разом із цим визнанням він повернув, віддав тридцять срібняків, одержаних за зраду, - і, кинувши срібняки у храмі, відійшов (Мт. 27;5). Посповідатися й повернути взяте, невже цю сповідь ви рахуєте не достатньому?

Здавна підготовка до причастя називається говінням. Готуючись з'єднатися з Христом у таїнстві Євхаристії, православний повинен підготувати свої душу і тіло до гідної зустрічі з Господом. Готуючи тіло, людина протягом тижня чи трьох днів (у залежності від частоти причащання, віку, здоров'я) утримується від скоромної їжі (м'яса, молочних, тваринних, рибних продуктів), їсть овочі, фрукти, каші, макаронні вироби, також утримується від подружньої (інтимної) близькості, від різного роду розваг і веселощів.

Пасха — настільки радісне, світле свято весняної юності людства, що мимоволі забуваєш про все похмуре і неприємне. На тлі загального захвату життя не думаєш про те, що у Воскресінні ми зустрічаємо Христа, Який тільки що побував в пеклі. Нам здається, що все вже позаду, але насправді наша дорога з пекла, наш «песах» — проходження — від смерті до життя лише починається.

Св. Афанасій Великий (†373) у своїй проповіді на Благовіщення називає його першим у ряді празників, бо він починає діло спасіння людського роду. Основа цього свята - радісна подія Благої Вістки Діві Марії - записана у євангеліста Луки (І, 26-28). Таїнство Благовіщення має превелике значення хоча б тому, що від нього починається Новий Заповіт, починається наше спасіння. На благу вість Архангела про воплочення Божого Сина чекало людство довгі-довгі тисячоліття.
Благовіщення Пресвятої Діви Марії Православна Церква святкує 7 квітня (нов. ст.).

Словом Бог створив світ, все видиме і невидиме. Словом Ісус Христос зціляв тяжкохворих і калік, виганяв з людей бісів, воскрешав мертвих, заспокоював бурю. Ми ж, люди, часто бездумно і вільно розкидаємося словами, не думаючи про наслідки. Ще декілька десятиліть тому чоловіки соромилися лихословити у присутності жінок. Зате сьогодні багато представниць прекрасної статі вправляються в цьому не гірше за чоловіків.

"Зберігати царську таємницю – добре, а відкривати і проповідувати діла Божі – славно" (Тов. 12, 7), – так сказав Архангел Рафаїл Товіту, коли звершилося чудесне зцілення його сліпоти. Дійсно, не зберігати царської таємниці страшно і згубно, а замовчувати преславні діла Божі – велика втрата для душі.
Пам'ять преподобної Марії Єгипетської згадується 14 квітня і в 5-ту Неділю Великого посту.

Преподобний Никон прийшов до св. Антонія в його монастир вже ченцем та священиком, а де взяв пострижене, невідомо. По волі преподобного Антонія, Никон, які мав священний сан, постригав приходящих в печери для чернечого життя. Постриг знатних людей, придворних, як то: Єфрема скарбника великокнязівського і молодого боярина Варлама Вишатіна кидають на обитель св. Антонія і особливо на Никона сильне обурення великого князя київського Ізяслава.
Пам'ять - 5 квітня за новим стилем.