Якось я почула думку, що у сучасної людини телевізійна освіта. Сперечатись з цим важко. Якщо порахувати скільки днів свого життя ми проводимо біля блакитних екранів, можна жахнутися. Більше йде хіба що на сон. А скільки над книжками?

Священномученик Василій був пресвітером в Анкирі Галатійській. Під час широкого розповсюдження аріанської єресі він закликав свою паству твердо триматися Православ’я. За це святий Василій був позбавлений священного сану місцевим аріанським собором, але на Палестинському Соборі 230 єпископів він був відновлений у сані пресвітера. Святий Василій відкрито продовжував свою проповідь, викриваючи аріанів, за що став жертвою переслідувань і піддався тортурам як людина, нібито небезпечна для держави.
Пам'ять - 4 квітня (за новим стилем).

Бути святим легко. І не варто саркастично посміхатися. Запитаєте, як? Та дуже просто! Ось, наприклад, я — дуже милосердна, жаліслива, чутлива до чужого горя і легка на підйом для допомоги ближньому... Недавно до мене на вокзалі підійшла бабуся. Пальтечко на ній стареньке, зношене, хусточка тонюсінька і стара. Ледве дошкандибавши до мене, вона ні про що не просила — просто перехрестилася і мовчала. Не вірю я, що це була один з тих жебраків, про яких зараз віщає телебачення. Звичайно, мені стало її шалено шкода, на очах заблищали сльози, в носі защипало. Подумати лише, напевно, вона була очевидцем Першої світової. І ось цей колись стовп Вітчизни стояв переді мною стовпом убогості і старості.

Православна церква не була безборонним глядачем усього того, що принесли їй реформаційні рухи та католицька реакція. Протестантські ідеї захопили інтелігенцію та міщанство, а почасти й духовенство; різні сектанти боролися, звичайно, не тільки з католиками, але й з православними. Скрізь почали голосно говорити про занепад православної церкви, про малу моральність вищої духовної влади, про непорядки в управлінні і т. ін., що дійсно почасти відповідало правді. Усе це відразу примусило духовенство критичніше глянути на себе "й пізнати свої недоліки".

98-го року після Різдва Христового римську державу очолив цезар Траян. Його владарювання – це пік римської могутності, імперія під орудою цього визначного полководця досягла найбільших розмірів: залізні когорти завоювали Вірменію, дійшли до Каспійського моря й Перської затоки, приборкали непокірних даків (предків румун)і загарбали частину слов’янських земель – на Поділлі й досі видніються Траянові вали, якими завойовники намагалися оточити свої володіння.
Пам'ять - 4 квітня.

Праведна Софія була останньою княгинею славного білоруського православного роду князів Слуцьких і Копильских, нащадків великого князя Альгерда з роду Рюриковичів. Деякі з цього роду сиділи на Київському престолі, інші були князями Новгорода. Родоначальником князів Олельковичів-Слуцьки х був онук Альгерда Олелько Володимирович.
Пам'ять - 1 квітня (н. ст.).

Приступаючи до сповіді, потрібно необхідним чином приготуватися. Згадай всі свої гріхи, які вчинив вільно чи невільно. Потрібно уважніше переглянути все своє життя, щоб, по можливості, згадати всі гріхи, не тільки зроблені з часу минулої сповіді, але й давні, через забудькуватість, або ще гірше – неправдивий сором – не сповідувані. Якщо важко запам’ятати всі згадані гріхи – можна їх записати на папірець, щоб по цих записах нагадати їх собі під час сповіді. Необхідно уважно вислухати молитви на початку сповіді, а потім, якщо є багато сповідників, необхідно зачекати своєї черги. Підходячи до сповіді треба уважно прочитати наступну молитву: «Всі тайни свого серця я розкриваю перед Тобою, Суддею моїм. Отож, зглянься на покору мою, зглянься на смуток мій, зглянься на покаяння моє і помилуй мене, Милосердний Боже отців наших». Потім з покорою серця потрібно підійти до Хреста та Євангелія, перехреститися, поцілувати їх, схилити свою голову та почати сповідування своїх гріхів.

Пав я, підійми і дай хоч трохи потрудитися, щоб на Суді не бути посоромленим. Очисти мене благодаттю твоєю, Милосердний Отець; обмий скверну мою всеочищуючим іссопом Твоїм, і зціли язви мої, щоб подякував я за благодать Твою!..

Дехто з наближених, на випадок наступаючого Великого посту, запитали преосвященного Антонія: «Як, святителю, проводити Великий піст?" На що преосвященний сказав: "Ходіть до церкви. Наша Мати Церква навчить нас, як проводити Великий піст. З молитвою з'єднайте утримання від заборонених Церквою наїдків, з посильною милостинею, а з милостинею любов, смирення та інші святі чесноти. Потрібно поговіти, посповідатися, причаститися Святих Христових Таїн, й так, ради спасіння підготувавшись, зустріти в небесній, невимовній радості Світле Воскресіння Христове».

В цьому році християни святкують Воскресіння Христове в умовах світової фінансової кризи. Гнів Божий відчули на собі всі країни, в тому числі і Україна. Як нам радіти пасхальною радістю, коли скорбота прокотилася по всьому світу і доторкнулася до сердець безлічі людей? Чи треба нам радіти в таких умовах? Не просто треба, але й необхідно!

Період посту повинен впливати і на нашу поведінку. Потрібно уникати пустих розваг, нерозумних веселощів, котрі порушують душевний спокій і занечищують душу, проганяючи з неї все святе. Звичайно ж, якщо розгульні п'янки, чи огидні перенасичення є великим гріхом у буденний час, то ще більшим гріхом ці гульбища плоті є в час Великого посту, в час урочистий, коли вся Церква перебуває у скорботі за розп'ятим Спасителем. "Не можна пити з чаші Господньої і чаші бісівської"", - навчає християн апостол Павло, доповнюючи слова Христові: "Ніхто двом панам служити не може; не можна служити Богові й мамоні" ( Мт. 6;24).